The Window - Thrice

All that I’ve known’s within the walls of this room

Where there’s a window, roughly boarded up

It’s true the gaps are patched, but even through the tiny cracks

I feel a wind blow, I see a light of strangest hue

And there’s nothing I can say — there’s no way I can prove

That there’s a place beyond this room

But still, there’s something in the way the light comes shining through

And in the way the curtains move

Late in the night I lay awake, my eyes fixed

On the window, I strained my ears until

I thought that I might have heard a song, somehow hiding

In the soft glow, old as time and ever new

There’s nothing I can say — there’s no way I can prove

That there’s a place beyond this room

But still, there’s something in the way the light comes shining through

And in the way the curtains move

I found a note scratched in the wall

In a pained and earnest scrawl

The hand, I recognized, was somehow mine …

I read each line with dread:

«There's no wind and there’s no light

There’s no song you hear at night

There’s nowhere to hide, be terrified

It’s all inside your head»

But still there’s something in the way

The light comes shining through

And in the way — in the way the curtains move

Усе, що я знав, знаходиться в стінах цієї кімнати

Там, де вікно, грубо забите дошками

Правда, щілини залатані, але навіть через крихітні тріщини

Я відчуваю вітер, бачу світло найдивнішого відтінку

І я не можу нічого сказати — я не можу довести

Що за цією кімнатою є місце

Але все-таки є щось у тому, як світло просвічується

І в тому, як рухаються штори

Пізно вночі я лежав без сну, не відриваючи очей

На вікні я напружила вуха, поки

Я подумав, що, можливо, чув пісню, якось ховаючись

У м’якому сяйві, старий, як час, і завжди новий

Я не можу нічого сказати — я не можу довести

Що за цією кімнатою є місце

Але все-таки є щось у тому, як світло просвічується

І в тому, як рухаються штори

Я знайшов замітку, подряпану на стіні

У болісному та серйозному написі

Рука, я впізнала, чомусь була моя…

Я читаю кожен рядок із жахом:

«Немає вітру й немає світла

Немає пісні, яку ви чуєте вночі

Немає куди сховатися, лякайтеся

Це все в твоїй голові»

Але все одно щось заважає

Світло просвічується

І в тому, як рухаються штори