My Transparent Heart - Thränenkind

I am not what I believed to be

My face is the grimace of a drowning ghost, submerged by memories

My orbits look hollow and blank.

My chest is reigned by autumns breath

Hosting nothing but the shards of barkless ebonies

All these embodied shapes seem like strangers to me now

Thieves that stole my yout won’t hurt me again

Ranked like mute sentinels, set in naive reveries

Your chants are the cries of a thousand dying birds

Your rigid javelins in my side I wear and on my back a grove of willows appears;

Withered and parched, each with a hollow trunk

For as long as I am able to save my transparent heart

I won’t let you ruin the most precious part of me

The pattering of the rain is the soundtrack of my life

I am a lone wolf.

Survivor or beast?

But I have never been companionless

When I cried there was someone who cried with me

When I lost there was someone who lost with me

We were comrades in misfortune, hurt companions for a lifetime

Late at night we’re driving through this town.

Together, but both alone

I looked into her eyes and saw nothing but dying dreams

Suddenly she grabbed my hand and I could feel her cold fingers around mine

We drove right through the middle of the storm, me and my best friend,

named solitude

The eyes saw an empty street.

Our shivering bodies felt two silent hearts

The wind sent us some yellow leaves and what we got was a blue sky

A story about rain.

A story about the whirling sky

A story about dreams and struggle and this neverending longing for freedom

Я не те, ким я вважав

Моє обличчя — гримаса привида, що тоне, занурений спогадами

Мої орбіти виглядають порожнистими й пустими.

У моїх грудях панує осінній подих

Не містить нічого, крім уламків чорного дерева без кори

Усі ці втілені форми здаються мені зараз чужими

Злодії, які вкрали мій вас, більше не зашкодять мені

Оцінюються як німі сторожі, які встановлюються в наївних мріях

Ваші співи – це крики тисячі вмираючих птахів

Твої тверді списи на боці я ношу, а на спині з’являється вербовий гай;

Висохлі й висохлі, у кожного порожнистий стовбур

Доки я зможу зберегти своє прозоре серце

Я не дозволю тобі знищити найдорожчу частину мене

Стукотіння дощу — саундтрек мого життя

Я вовк-одинак.

Вижив чи звір?

Але я ніколи не був безтоварним

Коли я плакав, був хтось, хто плакав зі мною

Коли я програв, був хтось, хто програв зі мною

Ми були товаришами по нещастю, пораненими товаришами на все життя

Пізно ввечері ми їдемо цим містом.

Разом, але обоє поодинці

Я подивився їй у очі й не побачив нічого, крім передсмертних снів

Раптом вона схопила мою руку, і я відчув її холодні пальці навколо своїх

Ми проїхали прямо посеред бурі, я і мій кращий друг,

під назвою самотність

Очі побачили порожню вулицю.

Наші тремтячі тіла відчували два тихі серця

Вітер послав нам жовте листя, і ми отримали блакитне небо

Розповідь про дощ.

Розповідь про кружляє небо

Історія про мрії та боротьбу та цю нескінченну тугу за свободою