Mirror of Souls - Theocracy

Listen to the tale I tell

A haunting dream I know so well

When walking home alone one night

My path revealed by candlelight

Ahead I see an open door

With no idea what’s in store

I glance inside the door to see

A hall of mirrors beckons me

I take a breath and step inside

A tale of love and shattered pride

The door slams shut, I start to run

And it seems my journey has begun…

I run and turn from side to side

With fear and panic in my eyes

The vastness overwhelming me

Mirrors far as the eye can see

I see myself in every one

I see the things that I have done

A thousand forms of flattery

The fear soon turns to haughtiness in me

Different mirrors, different shapes

My different strengths accentuate

Each mirror has a name and face

And all reflect me in some way

I look at them to see myself

To judge my life by someone else

The metaphors within replete:

The mirrors are the people that I met

Look at the man you see — in the mirrors

The things you can be — in the mirrors

The glory of me revealed in the mirror’s eye

The mirror never lies

The fire in my eyes — in the mirrors

The vanity rise — in the mirrors

The power of pride comes alive in the mirrors

Gazing in the mirrors I behold

All the greatest chapters of my story ever told

In the mirrors

The world is turned to gold

At the end of the Hall of Mirrors

I behold a golden door

I imagine all the beauty

The other side must hold in store

So I quickly reach out my hand

To enter the next room in this promised land

I pull the giant door open

To continue my journey, I step inside

But it slams shut behind me, and I’m back outside

The pouring rain welcomes me

Into the arms of the coldest, blackest night

The light of the mirrors has faded away

Into distant memory

As the rain keeps coming down

My candle extinguished

I struggle to walk a path I cannot see

And the rain keeps coming down

The darkness grows with every step

I could cut it with a knife

As the rain keeps coming down

I can’t see a thing and I’ve never felt

So alone in all my life

But the rain keeps coming down…

Caught in the fury of the storm

(The darkness suffocates)

Body and soul weary and worn

(Another twist of fate)

Never been so afraid before

(The ending of this tale?)

Never should have opened the door

(From euphoria to hell)

I question my fate, my end

To die in this storm

Maybe this was the plan

Back from the day I was born

But in the hall of mirrors I had felt so high

I cannot walk another mile in this flood

So resigned to my fate, I just collapse in the mud

If I cannot go on, I’ll just lay down and die

Suddenly a light I see, shining in the distance

I make my way toward it with my fading hope reborn

As I draw near, the light is clear

Though the rain beats its resistance

But I press on and pray this is a shelter from the storm

Advancing now toward the light

I’m quickly moving forward

This hope has given me new strength

I thought I’d never know

But I take a step, and fall right back

For the ground’s gone beneath me

And I behold, illuminated in the light’s warm glow

A dark chasm, a great abyss

A vast expanse of nothingness

A pit that has no bottom as far as the eye can see

It spans the whole horizon, and there is no way across

My lonely heart is shattered and all hope I had is lost

I’m startled to feel a hand on my shoulder

I turn to see a shadowed figure standing in the rain

But somehow I’m not afraid of him

Even when he speaks my name

And somehow I can tell that he means me no harm

Just by the peace that I see in his eyes

And even though I’ve never even seen him before

It’s like he’s known me all my life

«Why are you crying?»

the stranger asks

As I wipe away the tears

I point toward the great abyss

The source of all my fears

«I must get across and get to that light

For it represents my only hope tonight

But when I saw the chasm, all that hope was lost

I’ve spent so long in the dark and the rain

That the sight of the light made my heart sing again

But the gulf’s so wide, and there’s no way across»

The stranger smiled, and took my hand

He said, «But you are wrong, my friend

You cannot cross the gulf yourself, that’s true»

He led me down toward the edge

And pointed just over the ledge

And said, «Behold, I built a bridge for you»

I cross the bridge toward the light

The stranger saved my life tonight

I turn to try to thank him, but he’s gone

A long way to the other side

I’ll make my way without my guide

No time to waste, for I must carry on

The bright light shines forth from behind

A door beyond description

Blood and scratches mark the door from ages of abuse

I’m confused no more, for above the door

Is a weathered, old inscription

«All who would see reality, enter the Hall of Truth»

And so I do

As I step inside

I can see another mirror

A mirror so bright

That my eyes must turn away

A mirror so high

I start to question all the others

And as I stand there in the Hall of Truth

My heart can only say:

«Show me the truth, I don’t know what to believe

For the mirrors all showed something different to me

And my pride has given way to misery

I’ve spent so long in the dark and the rain

That the sight of the light made my heart sing again

And the stranger built a bridge across for me»

«BEHOLD THYSELF» a voice rings out

In paralyzing thunder

It echoes all throughout the hall

And sends me to my knees

When the voice calls my name

I’m overcome with fear and wonder

As I slowly start to rise

And face the great mirror in front of me

When I open my eyes, I have to close them again

But still the image is burned into my mind…

A face with eyes as black as night

A terrifying sight

The flesh rotting away in sickness and decay

It’s mangled by disease

I’m unable to breathe

Tell me what manner of creature this could be

'Cause it’s not me

I run away as fast as my feet will carry me

Back to the door leading into the night

Even the storm that almost claimed my life

Was better than this

And so I throw open the door and see a man

(The figure of a man)

The stranger from the storm returns again

(To save me once again?)

I see understanding in his eyes

(He's seen this all before)

Maybe he can tell me what I saw behind that door

«Tell me what I saw in the mirror

Before I ran away

Tell me what I saw in the mirror

That face of sickness and decay

Tell me what I saw in the mirror

That left me terrorized

With the lifeless, blackened eyes?

Was it a demon

From the fiery waves?

Was it the undead

From beyond the grave?

Oh the face that I beheld in the mirror

Left me paralyzed

Won’t you tell me what I saw

In the mirror on this night?»

«The light from the mirror you saw from afar

The Mirror of Souls shows all men as they are

You entered the hall and you asked for the truth

The man that you saw in the mirror was you»

«No!

Don’t show me the truth

'cause I don’t want to believe

What the Mirror of Souls

Has revealed unto me

And the face I saw reflected cannot be me

Dying and lost in the arms of decay

I do not recognize the face I’ve seen today

And if you say that’s my face I must disagree»

The meaning of these things I saw:

The mirror is the holy eyes of God

The truth unveiled before me

With these words of the stranger:

«The mirrors you saw in the hall long ago

Were mirrors of lies, not reflecting the soul

When you look unto others to see what they see

You see an illusion, deception, false reality»

I have seen my soul in the mirror

And it has broken me

I have seen myself so much clearer

Than I had ever seen

«Can't you take away all this sickness

From my soul and set me free?

You can save me… I believe»

And then he said, «Arise, my child

Your faith has made you reconciled

Now gaze into the Mirror once again»

We walked together through the door

And I looked in the glass once more

But the only one reflected back was him

Somehow the only one in the mirror saw was him

Gazing in the Mirror of my Soul

Staring at the man who took my place

And made me whole

In the Mirror

The Mirror of my Soul

Послухайте казку, яку я розповім

Нестерпний сон, який я так добре знаю

Одного вечора йшов додому один

Мій шлях розкритий свічками

Попереду я бачу відкриті двері

Не маючи уявлення про те, що в магазині

Я заглядаю всередину дверей, щоб побачити

Мене манить дзеркальна зала

Я роблю дих і заходжу всередину

Розповідь про кохання та розбиту гордість

Двері зачиняються, я починаю тікати

І, здається, моя подорож почалася…

Я біжу і перевертаюся з боку на бік

Зі страхом і панікою в очах

Безмежжя, що переповнює мене

Дзеркала так далеко, як сягає око

Я бачу себе в кожному

Я бачу речі, які я зробив

Тисяча форм лестощів

Страх незабаром перетворюється на зарозумілість

Різні дзеркала, різні форми

Мої різні сильні сторони підкреслюються

У кожного дзеркала є ім’я та обличчя

І всі певним чином відображають мене

Я дивлюся на них, щоб побачити себе

Оцінювати моє життя за кимось іншим

Метафори всередині рясніють:

Дзеркала - це люди, яких я зустрічав

Подивіться на людину, яку ви бачите — у дзеркалі

Речі, якими ти можеш бути — у дзеркалах

Слава моя розкрита в оці дзеркала

Дзеркало ніколи не бреше

Вогонь у моїх очах — у дзеркалах

Підйом марнославства — у дзеркалах

Сила гордості оживає в дзеркалах

Дивлячись у дзеркала, я дивлюся

Усі найкращі глави мої історії, які коли-небудь розповідали

У дзеркалах

Світ перетворений на золото

У кінці Дзеркальної зали

Я бачу золоті двері

Я уявляю всю красу

Інша сторона має зберігатися

Тож я швидко простягаю руку

Щоб увійти в наступну кімнату в цій обітованій землі

Я відчиняю гігантські двері

Щоб продовжити свою мандрівку, я заходжу всередину

Але він зачиняється позаду мене, і я знову виходжу назовні

Проливний дощ зустрічає мене

В обійми найхолоднішої, найчорнішої ночі

Світло дзеркал згасло

В далеку пам'ять

Оскільки дощ продовжує йти

Моя свічка погасла

Я намагаюся йти стежкою, яку не бачу

А дощ продовжує йти

Темрява зростає з кожним кроком

Я міг би розрізати ножем

Оскільки дощ продовжує йти

Я нічого не бачу і ніколи не відчував

Такий самотній у всьому своєму житті

Але дощ продовжує йти…

Охоплений лютом шторму

(Темрява душить)

Тіло і душа втомлені і змучені

(Ще один поворот долі)

Ніколи раніше так не боявся

(Кінець цієї казки?)

Ніколи не варто було відкривати двері

(Від ейфорії до пекла)

Я ставлю під сумнів свою долю, свій кінець

Померти в цю бурю

Можливо, це був план

З дня мого народження

Але в дзеркальній залі я відчув себе таким високим

Я не можу пройти більше милі в цю повінь

Так змирившись з долею, я просто впав у багнюку

Якщо я не зможу продовжувати, я просто ляжу й помру

Раптом я бачу світло, яке сяє вдалині

Я пробираюся до цього з відродженням своєї згасаючої надії

Коли я наближаюся, світло ясне

Хоча дощ перемагає його опір

Але я тисну і молюся, щоб це сховався від шторму

Просуваючись тепер до світла

Швидко йду вперед

Ця надія додала мені нових сил

Я думав, що ніколи не дізнаюся

Але я роблю крок і відразу падаю назад

Бо земля піді мною пропала

І я бачу, освітлений теплим сяйвом світла

Темна прірва, велика прірва

Величезний простір ніщо

Яма, яка не має дна, скільки сягає око

Він охоплює весь горизонт, і немає шляху поперек

Моє самотнє серце розбите, і всі надії, які я мав, втрачені

Я вражений, відчуваючи руку на своєму плечі

Я обертаюся й бачу затінену фігуру, що стоїть під дощем

Але я чомусь не боюся його

Навіть коли він вимовляє моє ім’я

І якимось чином я можу зрозуміти, що він не хоче мені нічого заподіяти

Просто завдяки миру, який я бачу в його очах

І хоча я його ніколи раніше навіть не бачив

Таке враження, що він знав мене все життя

"Чому ти плачеш?"

— питає незнайомець

Коли я витираю сльози

Я вказую на велику прірву

Джерело всіх моїх страхів

«Я повинен перейти й дістатися того світла

Бо це є моєю єдиною надією сьогодні ввечері

Але коли я побачив прірву, уся ця надія була втрачена

Я так довго провів у темряві та під дощем

Що погляд на світло змусив моє серце співати знову

Але затока така широка, і немає шляху»

Незнайомець усміхнувся та взяв мене за руку

Він сказав: «Але ти помиляєшся, мій друже

Ви не можете самі перетнути затоку, це правда»

Він повів мене вниз до краю

І показав прямо через виступ

І сказав: «Ось, я побудував міст для вас»

Я переходжу міст до світла

Незнайомець врятував мені життя сьогодні ввечері

Я повертаюся, щоб спробувати подякувати йому, але він пішов

Довгий шлях до іншої сторони

Я зроблю свій шлях без свого гіда

Не можна гаяти часу, тому що я повинен продовжувати

Яскраве світло сяє ззаду

Двері, які неможливо описати

Кров і подряпини помітили двері внаслідок жорстокого поводження

Я більше не збентежений, бо над дверима

Це вивітрений, старий напис

«Усі, хто бажає побачити реальність, увійдіть у Зал Істини»

І я так роблю

Коли я входжу всередину

Я бачу інше дзеркало

Дзеркало таке яскраве

Що мої очі повинні відвернутися

Дзеркало таке високе

Я починаю розпитувати всіх інших

І коли я стою там у Залі Істини

Моє серце може сказати лише:

«Покажіть мені правду, я не знаю, чому вірити

Бо всі дзеркала показували мені щось інше

І моя гордість поступилася місцем нещастю

Я так довго провів у темряві та під дощем

Що погляд на світло змусив моє серце співати знову

І незнайомець побудував мені міст через»

«ОСИ СЕБЕ» — лунає голос

У паралізуючий грім

Це лунає по всьому залу

І посилає мене на коліна

Коли голос кличе моє ім’я

Мене охоплює страх і подив

Коли я повільно починаю підніматися

І зіткнись із великим дзеркалом переді мною

Коли я відкриваю очі, я мушу їх знову закрити

Але все одно образ випалив у моїй свідомості…

Обличчя з очима, чорними, як ніч

Жахливе видовище

Плоть гниє в хворобах і гнитті

Це спотворено хворобою

Я не можу дихати

Скажіть мені, яка це може бути істота?

Тому що це не я

Я втікаю так швидко, як несуть ноги

Назад до дверей, що ведуть у ніч

Навіть буря, яка ледь не забрала моє життя

Було краще, ніж це

І ось я відчиняю двері і бачу чоловіка

(Фігура чоловіка)

Незнайомець із бурі знову повертається

(Врятувати мене ще раз?)

Я бачу розуміння в його очах

(Він це все бачив раніше)

Можливо, він розповість мені, що я бачив за тими дверима

«Скажи мені, що я побачив у дзеркалі

До того, як я втік

Скажи мені, що я бачив у дзеркалі

Це обличчя хвороби та занепаду

Скажи мені, що я бачив у дзеркалі

Це викликало у мене терор

З неживими, почорнілими очима?

Чи був це демон

З вогняних хвиль?

Чи була це нежить

З-за могили?

О, обличчя, яке я бачив у дзеркалі

Залишив мене паралізованим

Ти не скажеш мені, що я бачив

У дзеркалі цієї ночі?»

«Світло від дзеркала, яке ти бачив здалеку

Дзеркало душі показує всіх людей такими, якими вони є

Ви зайшли в зал і запитали правду

Чоловік, якого ви бачили в дзеркалі, це ви»

"Ні!

Не показуй мені правду

тому що я не хочу вірити

Що таке дзеркало душі

Відкрив мені

І обличчя, яке я бачив у відображенні, не може бути мною

Вмираючий і загублений в обіймах розпаду

Я не впізнаю обличчя, яке бачив сьогодні

І якщо ви кажете, що це моє обличчя, я повинен не погодитися»

Значення цих речей, які я бачив:

Дзеркало – це святі очі Бога

Переді мною відкрилася правда

З такими словами незнайомця:

«Дзеркала, які ви бачили в передпокої давно

Були дзеркалами брехні, а не відображали душу

Коли ви дивитесь на інших, щоб побачити те, що бачать вони

Ви бачите ілюзію, обман, фальшиву реальність»

Я бачив свою душу в дзеркалі

І це мене зламало

Я бачив себе набагато чіткіше

ніж я коли-небудь бачив

«Хіба ви не можете забрати всю цю хворобу

З моєї душі і звільнити мене?

Ти можеш врятувати мене… я вірю»

А потім він сказав: «Вставай, моя дитино

Ваша віра примирила вас

Тепер подивіться в дзеркало ще раз»

Ми пройшли разом через двері

І я подивився в стакан ще раз

Але єдиним, хто відбивався назад, був він

Чомусь єдиним, хто бачив у дзеркалі, був він

Дивлячись у дзеркало моєї душі

Дивлячись на чоловіка, який зайняв моє місце

І зробив мене цілим

В дзеркалі

Дзеркало моєї душі