Hardly Ever Rains - Theo Katzman

She says «honey, why’re you crying,» I don’t know what to say

It’s been 70 and shining for the last 100 days

But the whole time I’ve been pining, the whole time I’ve been pained

'Cause where I come from, honey, it hardly ever rains

It’s a Sunday in this jungle, a Monday 'cross the pond

And you can go to prison here for watering your lawn

And I have no explanation for why I feel so strange

But where I come from, honey, it hardly ever rains, yes

Where I come from, honey, it hardly ever rains

She scribbles on a napkin, I ask if I can see

It’s a cowboy in a red dress with a hat made out of leaves

He’s got wings on both his shoulders, I ask «what does this mean?»

She says, «Honey, it’s a picture of you» Well, I wish that felt like me

She’s a whisper in the silence, some pixels on my phone

Sayin «no man is an island, but everyone’s alone»

And maybe that’s what keeps me smiling

Maybe that’s what keeps me sane, 'cause

Where I come from, honey, it hardly ever rains

Yes, where I come from, honey, it hardly ever rains

She calls me from the airport just to say goodbye

And that’s when it starts pouring teardrops from my eyes

And I don’t have my hopes up but I don’t have no shame, 'cause

Where I come from, honey, it hardly ever rains

Then the lightning hits the concrete, the thunder is delayed

But I can hear a heartbeat from a hundred miles away

And I ain’t in no danger but I am still afraid

'Cause where I come from, honey, it hardly ever rains

Yes, where I come from, honey, it hardly ever rains

Вона каже «люба, чого ти плачеш», я не знаю, що сказати

Минуло 70 і сяє останні 100 днів

Але весь той час, коли я сумував, весь час мені було боляче

Бо звідки я родом, любий, дощ майже ніколи не йде

У цих джунглях неділя, понеділок "перетнути ставок".

І ви можете потрапити у в’язницю тут за поливання газону

І я не маю пояснення, чому я почуваюся таким дивним

Але звідки я родом, любий, дощ майже не буває, так

Звідки я родом, любий, дощ майже не йде

Вона строчить на серветці, я запитую, чи бачу

Це ковбой у червоній сукні з капелюхом із листя

У нього крила на обох плечах, я питаю: «Що це означає?»

Вона каже: «Любий, це твоє зображення» Ну, я б хотіла, щоб я відчув

Вона шепіт в тиші, деякі пікселі на мому телефоні

Сказав «жоден людина не острів, але кожен сам»

І, можливо, саме це змушує мене посміхатися

Можливо, це тримає мене при розумі, тому що

Звідки я родом, любий, дощ майже не йде

Так, звідки я родом, любий, дощ майже ніколи не йде

Вона дзвонить мені з аеропорту просто попрощатися

І саме тоді з моїх очей починають текти сльози

І я не маю надій але не маю сорому, тому що

Звідки я родом, любий, дощ майже не йде

Потім блискавка вдаряє в бетон, грім затримується

Але я чую серцебиття за сотню миль

І мені ні не загрожує небезпека, але я все ще боюся

Бо звідки я родом, любий, дощ майже ніколи не йде

Так, звідки я родом, любий, дощ майже ніколи не йде