Caro Luca - The Zen Circus

Caro Luca, ti scrivo una lettera perché sono ancora un grande egoista

Non scrivo per sapere come stai

Piuttosto per fare i conti col mio passato

E trovarci un po' di ispirazione

Visto che il presente, per quanto agognato, sognato ed infine realizzato

È comunque un po' già passato

Quel mostro divora emozioni, me lo porto sempre dentro

Ti sogno molto spesso, che non posso dire altrettanto

Dei miei genitori o delle ragazze, ho ancora paura delle donne

Ricordi?

Ti dicevo che sono troppo forti

Luca, che cosa è successo?

Abbiamo vinto o abbiamo perso?

I palazzi sono ancora là, ormai li han riverniciati

Ed i pioppi sul viale hanno ancora polline a primavera

Io lo adoravo, ma tu stavi male

Io i ragazzi li vedo ancora

Ma cosa conta vedersi, giusto per fare una cena?

E chiedersi: «Ma tu Luca, alla fine l’hai più visto?»

E allora che cosa è successo?

Niente più sconto, soltanto consenso

Qui costruiscono rotonde

Le ragazze con cui esco

Quando noi ci vedevamo erano forse appena nate

Ma non è per questo che ti scrivo

Non questo genere di stronzate

Ti scrivo per sapere davvero il senso di tutto questo

Tu che eri più intelligente, ma non cercavi il successo

Piuttosto la verità, che per sua natura odia i riflettori

Piuttosto la volontà di non veder più nessuno e tagliare i ponti

La gloria è bastarda, per averla alla fine devi piacere a tutti

Ma a tutti no, a noi tutti, Luca, non ci sono mai piaciuti

Любий Лука, я пишу тобі листа, бо я все ще великий егоїст

Я пишу не для того, щоб дізнатися, як ти

Скоріше розібратися зі своїм минулим

І знайдіть у ньому якесь натхнення

Так як сьогодення, яким би не було жаданим, мріяним і нарешті здійсненим

Однак це трохи минуло

Той монстр пожирає емоції, я завжди ношу його в собі

Я мрію про тебе дуже часто, чого не можу сказати так багато

Батьків чи дівчат я все ще боюся жінок

спогади?

Я ж казав, що вони занадто сильні

Лука, що сталося?

Ми виграли чи програли?

Будівлі й досі там, наразі їх перефарбували

А тополі на проспекті ще навесні мають пилок

Мені це сподобалося, але ти був хворий

Я досі бачу хлопців

Але яке значення бачитись, аби просто пообідати?

І запитайте себе: «А ти, Лука, зрештою, ти його знову бачив?»

Так що трапилося?

Більше ніяких знижок, лише згода

Тут будують кругові розв’язки

Дівчата, з якими я спілкуюся

Коли ми побачили один одного, вони, можливо, тільки народилися

Але не тому я вам пишу

Не така фігня

Я пишу вам, щоб дійсно знати значення всього цього

Ти був розумнішим, але не шукав успіху

Скоріше правду, яка за своєю природою ненавидить увагу

Скоріше бажання більше нікого не бачити і різати мости

Слава — сволота, щоб її врешті мати, треба всім догодити

Але не всі, ми всі, Лука, ми ніколи їх не любили