The Banks of the Lee - The Longest Johns

When two lovers meet down beside the green bower

When two lovers meet down beneath the green tree

When Mary, fond Mary, declared unto her lover

«You have stolen my poor heart from the Banks of the Lee»

I loved her very dearly, so truly and sincerely

There was no one in this wide world I loved better than she

Every bush and every bower, every wild Irish flower

Reminds me of my Mary, on the banks of the Lee

«Well don’t stay out late, love, on the moorlands, my Mary

Well don’t stay out late, love, on the moorlands from me»

How little was our notion when we parted on the ocean

That we were forever parted from the Banks of the Lee

I loved her very dearly, so truly and sincerely

There was no one in this wide world I loved better than she

Every bush and every bower, every wild Irish flower

Reminds me of my Mary, on the banks of the Lee

I will pluck my love some roses, some blooming Irish roses

I will pluck my love some roses, the fairest that ever grew

And I’ll lay them on the grave of my own true lovely Mary

In that cold and silent churchyard where she sleeps 'neath the dew

I loved her very dearly, so truly and sincerely

There was no one in this wide world I loved better than she

Every bush and every bower, every wild Irish flower

Reminds me of my Mary, on the banks of the Lee

Коли двоє закоханих зустрічаються біля зеленої альтанки

Коли двоє закоханих зустрічаються під зеленим деревом

Коли Мері, кохана Мері, оголосила своєму коханому

«Ви вкрали моє бідне серце з берегів Лі»

Я дуже любив її, так щиро і щиро

У цьому широкому світі я не любив нікого більше, ніж вона

Кожен кущ і кожна альтанка, кожна дика ірландська квітка

Нагадує мені мою Мері, на берегах Лі

«Ну, не засиджуйся допізна, люба, на болотистій місцевості, моя Мері

Ну, не засиджуйся допізна, любий, від мене на болотах»

Яким малим було наше уявлення, коли ми розлучалися на березі океану

Що ми назавжди розлучилися з берегами Лі

Я дуже любив її, так щиро і щиро

У цьому широкому світі я не любив нікого більше, ніж вона

Кожен кущ і кожна альтанка, кожна дика ірландська квітка

Нагадує мені мою Мері, на берегах Лі

Я зірву для свого кохання кілька троянд, кілька квітучих ірландських троянд

Я зірву моїй кохання кілька троянд, найкрасивіших, які коли-небудь росли

І я покладу їх на могилу моєї справжньої чудової Мері

На тому холодному й тихому церковному подвір’ї, де вона спить «під росою».

Я дуже любив її, так щиро і щиро

У цьому широкому світі я не любив нікого більше, ніж вона

Кожен кущ і кожна альтанка, кожна дика ірландська квітка

Нагадує мені мою Мері, на берегах Лі