Fire & Flame - The Longest Johns

Let me sing you a song, boys, of fire and flame

Of a French ammo ship, the Mont-Blanc was her name

How the brave Nova Scotia was never the same

On the morning when Halifax burned

'Twas in early December 1917

She was packed to the gills with Grade-A TNT

They were bound for the fighting in High Germany

When towards them the other ship turned

The Norwegian ship Imo, some fault in her gears

She struck Mont-Blanc's side like the mightiest of spears

And the benzol ignited, the captain’s worst fears

As the fire consumed bow to stern

The people gazed on from their safe distant rooms

Watched the soot and the smoke fill the sky with their plumes

Though within, the ship’s cargo would spell all their dooms

How were they to know to be concerned?

The crew rowed for shore lest they burn or they drown

They cried «Save your souls!»

as they ran through the town

But their warnings were nothing but strange foreign sounds

For the townsfolk, no French had they learned

One man, Patrick Coleman, in the railway’s employ

Sent word «Stop the trains, or they’ll all be destroyed!

This will be my last message, farewell to you boys»

For a true hero’s death he had earned

An explosion colossal when the munitions blew

Devastation and debris for miles, fire through

The Mont-Blanc was gone and the town with it, too

And the waters raged up in return

There were heroes and angels all fated to die

Over 2000 souls laid to rest by-and-by

We will always remember and lift a glass high

To the morning when Halifax burned

Дозвольте мені заспівати вам, хлопці, пісню вогню й полум’я

Її звали «Монблан» із французького корабля з боєприпасами

Як відважна Нова Шотландія ніколи не була колишньою

Вранці, коли горів Галіфакс

Це було на початку грудня 1917 року

Вона була набита тротилом класу А

Вони були спрямовані на бойові дії у Верхній Німеччині

Коли до них повернувся інший корабель

Норвезьке судно Imo, якась несправність у її спорядженні

Вона вдарила Монблана, як наймогутніший із списів

І бензол спалахнув, найгірший страх капітана

Оскільки вогонь згорів від носа до корми

Люди дивилися на них зі своїх безпечних далеких кімнат

Спостерігали, як кіптява і дим заповнюють небо своїми шлейфами

Хоча всередині, вантаж корабля означатиме всі їхні загибель

Як їм знати, що їх хвилює?

Команда гребла до берега, щоб вони не згоріли чи не потонули

Вони кричали «Врятуйте свої душі!»

коли вони бігали містом

Але їхні попередження були не що інше, як дивні сторонні звуки

Для городян жодної французької вони не вивчили

Один чоловік, Патрік Коулман, працює на залізниці

Надіслане слово «Зупиніть потяги, а то вони всі будуть знищені!

Це буде моє останнє повідомлення, прощання з вами, хлопці»

За смерть справжнього героя, яку він заслужив

Колосальний вибух, коли вибухнув боєприпас

Руйнування та уламки на милі, вогонь наскрізь

Монблан зник, і місто з ним теж

А води бушували у відповідь

Були герої та ангели, яким судилося померти

Понад 2000 душ поклали на спочинок

Ми завжди пам’ятатимемо та високо піднімемо келих

До ранку, коли горів Галіфакс