Jocko and the Trapeze Lady - The Kingston Trio

He was a boy when the circus first came to the dust of his West Texas town

And twenty years later, he’d spent twenty years as Jocko the Sad Circus Clown

He did slap-stick gags in grease paint and rags and the people would laugh 'til

they cried

But they never saw past the painted clown mask to the sad, empty man locked

inside

The trapeze lady swung easy and gracefully, high in the high trapeze swing

Her parents were flyers.

The circus was her life.

The carny was deep in her

veins

High in the spotlights in sequins and pink tights, she flew like a bird in the

wind

The saw dust’s on daughter, the strong men who caught her were all that she

brought to her tent

Jocko worked down with the center ring clowns with a sad painted smile on his

face

And the trapeze lady swung easy and gracefully high in the great canvas space

Jocko looked up with a tear in his heart and, Lord, he wished he could fly

For she never looked down at a baggy pants clown who looked up with love in his

eyes

It was Tulsa, the last stop, the last show of the big top, a loud,

sell-out crowd filled the seats

They clapped for the walk-around and cheered for the clowns.

The fliers brought

them to their feet

Then a still half-lit match fell in tender dry grass and soon found the dry saw

dust floor

The flames leaped higher.

When the people heard, «Fire!»

they swept like a wave

for the door

Jocko looked up to the top of the tent and a hundred feet from the ground

Swung the trapeze lady, up on the high swing, alone, with no way to get down

He ran to the ladder that led to the platform, she cried, «Jocko, no!

There’s no time!»

But her quick word of fear fell deaf on love’s ear as slowly he started to climb

Hand over hand to the high flier’s stand, taking the rope that hung there

With one quick look down, the sad circus clown looked up and took to the air

Slow then slowly he started to swing, his eyes turned to tears in the smoke

Faster then faster and as he swung past her, her strong flier hands found the

rope

She slipped to the ground as the flames found the rigging and licked at the

rope that he held

He’d started below when the rigging let go and down to the saw dust he fell

She ran to his side and with tears in her eyes, «Oh, no!

Jocko, why?»

she cried

He raised his sad head.

«I loved you,» he said and he closed his eyes and he

died

Now, the trapeze lady swings easy and gracefully high in the great canvass space

But a place and a time are still etched in her mind of a smile painted on a sad

face

And she sometimes looks down to the center ring clowns for someone she never

has found

For she still remembers the time when love came to her wearing the face of a

clown

Він був хлопчиком, коли цирк вперше прийшов на пил його містечка в Західному Техасі

А через двадцять років він провів двадцять років як Джоко, сумний цирковий клоун

Він робив ґеги в жирній фарбі та ганчір’ї, і люди сміялися, доки

вони плакали

Але вони ніколи не бачили повз намальовану маску клоуна до замкненого сумного, порожнього чоловіка

всередині

Жінка-трапеція легко й витончено розмахнулась високо на високій трапеції

Її батьки були льотчиками.

Цирк був її життям.

Тяжкість була глибоко в ній

вени

У центрі уваги, у блискітках і рожевих колготках, вона літала, як птах, у

вітер

Тирса на дочці, сильні чоловіки, які зловили її, — це все, що вона

принесла до свого намету

Джоко працював з клоунами центрального кільця з сумною посмішкою

обличчя

І леді-трапеція легко й витончено піднялася високо у великому просторі полотна

Джоко подивився зі сльозою в серці, і, Господи, він побажав, щоб він зміг літати

Тому що вона ніколи не дивилася вниз на клоуна в мішкуватих штанах, який дивився з любов’ю в своєму

очі

Це була Талса, остання зупинка, останнє шоу великого топа, гучне,

Аншлаг заповнив місця

Вони аплодували ході та вболівали за клоунів.

Льотчики принесли

їх на ноги

Потім ще напівзасвітлений сірник впав у ніжну суху траву і незабаром знайшов суху пилку

пильна підлога

Полум'я підскочило вище.

Коли люди почули «Вогонь!»

вони прокотилися, як хвиля

для дверей

Джоко подивився на верх намету та на сто футів від землі

Розгойдала леді-трапецію, піднявшись на високі гойдалки, сама, не маючи змоги злізти

Він підбіг до драбини, яка вела на платформу, вона закричала: «Джокко, ні!

Немає часу!»

Але її швидке слово страху пропало глухим до вуха кохання, коли він повільно почав підійматися

Протягніть руку до стійки високого льотчика, взявши мотузку, яка там висіла

Швидко поглянувши вниз, сумний цирковий клоун підняв очі і піднявся в повітря

Повільно, потім повільно він почав розмахуватися, його очі стали сльозами в диму

Швидше, ніж швидше, і коли він промчав повз неї, її сильні руки льотчика знайшли

мотузка

Вона сповзла на землю, коли полум’я натрапило на такелаж і лизнуло його

мотузка, яку він тримав

Він почав знизу, коли такелаж відпустився, і він упав на тирсу

Вона підбігла до нього і зі сльозами на очах: ​​«О, ні!

Джоко, чому?»

— скрикнула вона

Він підняв сумну голову.

«Я кохав тебе», сказав він, заплющив очі, і він

померла

Тепер леді-трапеція легко й граціозно гойдається високо у великому просторі полотна

Але місце та час все ще вкарбовані в її пам’яті посмішкою, намальованою на сумному

обличчя

І іноді вона дивиться на клоунів центрального рингу заради того, кого ніколи не дивилася

знайшов

Бо вона все ще пам’ятає той час, коли кохання прийшло до неї з обличчям a

клоун