The Thousandfold Epicentre - The Devil's Blood

I am nothing, I am no thing, I am not incessantly

Not of the sun;

nor the moon, nor of the stars… immeasurably

Not without me, nor within me, nothing sees… inwardly

I will not sleep, I will not wake, I will not rest… impatiently

Oh Pralaya!

Let the thousand suns disperse

Free us, free us, free us from the chains of the universe

Rouse our minds from sleep and raise our heads in scorn

For when He walks we rise and we shall sleep no more

With all my heart I curse you whom I love so much

Your emphatic malediction, how I hunger for its touch

I bow down at your altar, the wasteland of my soul

For I shall abound in pleasure and I shall hide my goal

Out of the many comes the One

To lay waste the all and return to the None

I call your name: Devil of a thousand faces

Burning point!

Oh endless disjoint

Great and pristine provider

Of nothingness and death

Oh how the wolves are now howling

They plead for rape and grim demise

And becoming them I left my body

In the night’s blood-haunted eyes

Only a coward stands in sunlight

On the shores of God’s forbidden streams

So spread your wings, oh Samael

And darken this beggar’s dream

And make him slither through the river

As the snake did through the tree

He prepared a gate for all of us

And we await the final key

Blessed be!

From the branches of Death’s tree

The fruit is finally falling down

And the Harvester is free

Oh Pralaya!

Let the thousand suns disperse

Free us, free us, free us from the chains of the universe

And no more progression and no more duration

Now make the clock to break and the heavens cry for time

…nothingness and death!

Я ніщо, я ніщо , я не безперервно

Не від сонця;

ні місяць, ні зірки... безмірно

Ні без мене, ні всередині мене нічого не бачить... всередину

Я не засну, не прокинуся, не відпочиваю… нетерпляче

О, Пралайя!

Нехай розійдеться тисяча сонць

Звільни нас, звільни нас, звільни нас від кайданів всесвіту

Пробудьте наші розуми від сну і підніміть наші голови в насмішку

Бо коли Він йде, ми встаємо й більше не спатимемо

Усім своїм серцем я проклинаю тебе, кого я так люблю

Твоє рішуче прокляття, як я хочу дотику до нього

Я вклоняюся перед твоїм вівтарем, пусткою моєї душі

Бо я буду рясніти задоволенням і приховуватиму ціль

Із багатьох виходить Єдине

Знищити все і повернутися до Нічого

Я називаю твоє ім’я: Тисячоликий диявол

Точка горіння!

О, нескінченне нескінченне

Великий і незайманий постачальник

Про небуття і смерть

О, як зараз виють вовки

Вони благають про зґвалтування та жахливу кончину

І ставши ними, я покинув своє тіло

В нічних очах, що переслідують кров

Тільки боягуз стоїть у сонячному світлі

На берегах заборонених Богом струмків

Тож розправи свої крила, о Самаель

І затьмарити сон цього жебрака

І змусити його ковзати через річку

Як змія пройшла крізь дерево

Він приготував вороту для нас усіх

І ми очікуємо остаточного ключа

Благословенні!

З гілок дерева смерті

Плід нарешті падає

А Harvester безкоштовний

О, Пралайя!

Нехай розійдеться тисяча сонць

Звільни нас, звільни нас, звільни нас від кайданів всесвіту

І немає більше прогресу та більше тривалості

Тепер змусьте годинник збити, а небеса волають про час

...ніщо і смерть!