No: 51 - The Carrier

«All aboard!»

the conductor screams

He knew he was the only one

That could save their dreams

He had to pick who lived and died

Solely by occupation

He played God in all their lives

He was the reason why

A million people had to die on that day

And as he stared into all their faces

He heard the screams of those

Trying to be saved

He played God in all their lives that day

Nothing’s as scary as the earth crumbling

Nothing could numb the pain of knowing tomorrow will never be

He lit up a cigarette

In hopes to calm his nerves

And as the smoke filled his lungs

He prayed to an unmerciful lord

«Excuse me sir, I forget your name

I’m just another nameless face

That won’t see another day

Excuse me sir I’m sorry that my worst nightmares

Are my only grasp on sanity

I wish I could save this world from dying

But now it’s my turn to become another piece of matter

Floating endlessly through the abyss above

No love can save me.»

Time stopped

It all went black

«All the memories that I’ve had

From my past escaped through my brain

The silence deafening could drive one insane

All that I’ve worked for

And all the friends that I’ve made

Are just as useless as hoping

A god might come save me

No one can blame faith for trying to ease the pain

But when the world ends, there will just be nothing

Nothing.»

"Посадка закінчується!"

— кричить провідник

Він знав, що є єдиним

Це могло б врятувати їхні мрії

Він мусив вибирати, хто жив і помер

Виключно за професією

Він грав Бога у все їхнє життя

Він був причиною цього

У той день довелося померти мільйон людей

І коли він вдивлявся в усі їхні обличчя

Він чув їхні крики

Намагається врятуватися

Того дня він грав Бога у всьому їхньому житті

Ніщо не так страшно, як розсипається земля

Ніщо не може заглушити біль усвідомлення того, що завтра ніколи не буде

Він закурив цигарку

У надії заспокоїти його нерви

І коли дим наповнював його легені

Він молився немилосердному пану

«Вибачте, сер, я забув ваше ім’я

Я просто ще одне безіменне обличчя

Цього не побачиш іншого дня

Вибачте, сер, мені шкода, що мої найгірші кошмари

Я єдиний розумію про розум

Я хотів би врятувати цей світ від загибелі

Але тепер моя черга стати ще однією частиною справи

Безмежно пливе прірвою вгорі

Жодна любов не врятує мене».

Час зупинився

Усе стало чорним

«Усі спогади, які у мене були

З мого минулого втекло через мій мозок

Оглуша тиша могла звести з розуму

Все над чим я працював

І всіх друзів, яких я завів

Так само марні, як і сподівання

Бог може прийти врятувати мене

Ніхто не може звинувачувати віру в спробі полегшити біль

Але коли кінець світу, просто нічого не буде

Нічого.»