Battle Cries - The Amazing Devil

I’m at the brink, don’t laugh

At the winks I’ve masked

Who’ll save you when you fall?

The wrinkles and bricks that we’re left with at last

And that drink, will it fix all those questions unasked?

Who died and made you king of it all?

Who wins this war?

You’ve a knack

For applause from the back of the stalls, but you lack

The conviction to look at me straight and say yes

Now the wind feels so warm on the back of my neck

As we walk with the sun hand in hand from the wreck

Some fictions we took to mean fate, believe me, I know

Don’t be uncouth, be a man

Don’t lie with your eyes, you know I despise that look

You’re home, for God’s sake, I’m

Tell the truth to me, love, does my hair look as nice

As it did when it once tangled up in your eyes?

Look at me as you say this, don’t look at your phone

Done with your dreams, they won’t last

Thirty winters will pass, you’ll look back

At the woman 50-year-old you will be proud to have known

'Cause that sun that beams down as my hands touch the grass

After summers of fasting, I feel hunger at last

For the person 15-year-old me would be proud to have known

'Cause these plates, they smash like waves

(Place your smile in mine)

And the wine stains hide the tears

(Why stay? Hide the)

But that

Breathing you hear, don’t mistake it for sighs

Don’t you realise?

They’re just battle cries, dear

And these lines aren’t wrinkles, dearheart

(Hardly knew the words)

They’re just dollops of paint on a new work of art

(I'm dolled up, love, don’t I deserve to just)

And as I

Walk away, I know that I’ve been through the wars

But that creaking you hear in my bones is not pain, it’s applause

Come on, love, please don’t start

Sing your notes, play your part

Then we’ll leave, we were gods

With you, I could summon the gods and the stars

Watch them dance out the plays that we wrote from the heart

And we’d laugh at the ghosts of our fears, we were kids

«Come at me, you blaggards,» you’d yell

From the back of the gallery

Say goodbye, I am not

«Come at me, you blaggards,» you’d yell from the banks

Wielding words against make-believe wizards and tanks

And by God, love, believe me, I wanted to play too, I did

A drunkard, a daughter, a preacher, God knows how

You dragged us both into the darkness that grows

Oh, dear God

But we sunk into water no creature can know

You dragged us along to watch all of your shows

Our devils broke rank, and out of the depths came an army

I won’t leave without a fight

I won’t let you turn our last night into this

I’m going to binge watch a box set, drink wine, reminisce

This isn’t a break up, dearheart, it’s a season finale

'Cause these plates they smash like waves

(Place your smile in mine)

And the wine stains hide the tears

(Why stay? Hide the)

But that

Breathing you hear, don’t mistake it for sighs

Don’t you realise?

They’re just battle cries, dear

And these lines aren’t wrinkles, dear heart

(Hardly knew the words)

They’re just dollops of paint on a new work of art

(I'm dolled up, love, don’t I deserve to just)

And as I

Walk away, I know that I’ve been through the wars

But that creaking you hear in my bones is not pain, it’s applause

(It's not pain) It’s applause

(It's not pain) It’s applause

It’s applause

All it took to unearth in the dust and the dirt

Some release or respite from the heat and the hurt

Was taking the time now and then to ask how I am

And now at the end (At the end of all things)

I’m not going to scream, beat my chest at the wind

I’m doing fine

Я на межі, не смійтеся

На підморгування, які я замаскував

Хто врятує тебе, коли ти впадеш?

Зморшки та цеглинки, які нарешті у нас залишилися

І чи вирішить цей напій усі ці запитання?

Хто помер і зробив вас королем усього?

Хто виграє цю війну?

У вас є хист

За оплески із задньої частини кіосків, але вам не вистачає

Переконання поглянути на мене прямо й сказати "так".

Тепер вітер такий теплий на потилиці

Коли ми йдемо з сонцем за руку від аварії

Деякі вигадки, які ми вважали означати долю, повірте мені, я знаю

Не будь неотесаним, будь людиною

Не бреши очима, ти знаєш, що я зневажаю цей погляд

Ти вдома, заради Бога, я

Скажи мені правду, кохана, чи моє волосся виглядає таким же гарним

Як це коли заплуталося у твоїх очах?

Подивіться на мене, коли це кажете, не дивіться на телефон

Покінчивши зі своїми мріями, вони не триватимуть

Мине тридцять зим, ти озирнешся

У 50-річній жінці ви будете пишатися тим, що знаєте

Тому що сонце, що засяє, коли мої руки торкаються трави

Після літнього голодування я нарешті відчуваю голод

Для 15-річної людини я пишався б, що знав

Бо ці тарілки розбиваються, як хвилі

(Помістіть свою посмішку в моїй)

А винні плями приховують сльози

(Чому залишатися? Сховати)

Але це

Дихання, яке ви чуєте, не приймайте його за зітхання

Ви не розумієте?

Це просто бойові кличі, любий

І ці рядки не зморшки, серце

(Навряд чи знав слова)

Це просто краплі фарби на новому творі мистецтва

(Я розкішний, коханий, хіба я не заслуговую цього)

І як я

Іди, я знаю, що пройшов через війни

Але той скрип, який ти чуєш у моїх кістках, це не біль, а оплески

Давай, коханий, будь ласка, не починай

Співайте свої ноти, грайте свою роль

Тоді ми підемо, ми були богами

З тобою я міг би викликати богів і зірок

Подивіться, як вони танцюють п’єси, які ми написали від душі

І ми сміялися над привидами наших страхів, ми були дітьми

«Ідіть до мене, ліхачі», — кричали б ви

Зі задньої частини галереї

Скажи до побачення, я не 

«Підіть до мене, ліхачі», — кричали б ви з банку

Володіючи словами проти вигаданих чарівників і танків

І клянуся Богом, повір мені, я теж хотів пограти, я так і зробив

П’яниця, дочка, проповідник, Бог знає як

Ти затягнув нас обох у темряву, яка зростає

Боже милий

Але ми занурилися у воду, про що не може знати жодна істота

Ви потягнули нас із собою, щоб переглянути всі свої шоу

Наші дияволи зламали чин, і з глибини вийшла армія

Я не піду без бою

Я не дозволю тобі перетворити нашу останню ніч на це

Я збираюся подивитися бокс-сет, випити вина, згадати

Це не розрив, люба, це фінал сезону

Бо ці тарілки розбиваються, як хвилі

(Помістіть свою посмішку в моїй)

А винні плями приховують сльози

(Чому залишатися? Сховати)

Але це

Дихання, яке ви чуєте, не приймайте його за зітхання

Ви не розумієте?

Це просто бойові кличі, любий

І ці рядки — не зморшки, серденько

(Навряд чи знав слова)

Це просто краплі фарби на новому творі мистецтва

(Я розкішний, коханий, хіба я не заслуговую цього)

І як я

Іди, я знаю, що пройшов через війни

Але той скрип, який ти чуєш у моїх кістках, це не біль, а оплески

(Це не біль) Це оплески

(Це не біль) Це оплески

Це оплески

Усе, що потрібно розкопати в пилу й бруду

Деякі звільняються від спеки й болі

Час від часу я знайшов час, щоб запитати, як я

А тепер в кінці (В кінці всього)

Я не буду кричати, битися в груди від вітру

Я роблю добре