Les Choses - Têtes Raides

On ne force pas les choses

Elles partent comme elles éclosent

Les sépales de tes roses

Ont flambé

On se souvient d’une nuit d’un refrain

Un soupçon de silence incertain

On s’abîme où l’on se pose

Les papillons osent

Mais la mer a repris

Les fossiles de nos folies

Que fais-tu là?

Mais je sais pas

J’passais par là

Au coin du bois

Y avait ma vie

Qui m’attendait

Depuis trois siècles

Et me voilà

Mais v’la-t'-y-pas

Qui j’vois là-bas

Une autre vie

Qui m’tend les bras

On ne force pas les choses

Elles partent comme elles éclosent

Le calice de tes roses

A flambé

On n’se dit rien ça vit comme ça vient

Ça vient ça va ça vit de bout de rien

Ça s’immisce

Les papillons osent

Mais la mer a repris

Les fossiles de nos folies

Que fais-tu là?

Mais je sais pas

J’allais par là

Au coin du bois

Vivre la vie

Qui m’attendra

Dans deux trois siècles

Je serai là

Elle m’attendra

Au coin du bois

Cette autre vie

Qui m’tend les bras

Et puis l’on force la chose

Dans de vagues proses

Une effluve de rouge rose

A flambé

Au coin du bois j’ai trouvé ce matin

Une autre vie qui me tendait les mains

Comme on n'était pas grand-chose

Les papillons se posent

Et la mer a repris

Les fossiles de nos folies

Je t’attendrai

Au coin du bois

Et puis toujours

Tu seras là

Ми не змушуємо речі

Вони відходять, як вилуплюються

Чашолистки твоїх троянд

спалахнули

Згадуємо ніч хором

Натяк на непевну тишу

Ми тонемо там, де приземляємося

метелики сміють

Але море знову почало

Скам'янілості наших дурості

Що ти тут робиш?

Але я не знаю

Я проходив повз

За рогом

Там було моє життя

хто чекав на мене

Протягом трьох століть

І ось я

Але ось так

кого я там бачу

Інше життя

Хто простягає до мене руки

Ми не змушуємо речі

Вони відходять, як вилуплюються

Чаша твоїх троянд

спалахнув

Ми нічого не говоримо один одному, воно живе, як є

Він приходить це йде, він живе наприкінці

Це заважає

метелики сміють

Але море знову почало

Скам'янілості наших дурості

Що ти тут робиш?

Але я не знаю

я збирався туди

За рогом

Жити життя

хто мене чекатиме

Через два-три століття

я будутам

Вона буде чекати на мене

За рогом

Це інше життя

Хто простягає до мене руки

А потім змушуємо

У невиразній прозі

Запах червоної троянди

спалахнув

На розі лісу я знайшов сьогодні вранці

Ще одне життя тягнеться до мене

Як нас було мало

Метелики приземляються

І знову почалося море

Скам'янілості наших дурості

я зачекаю на вас

За рогом

І тоді завжди

Ви будете там