The Faded Coat Of Blue - Tennessee Ernie Ford

My brave lad sleeps in his faded coat of blue;

In a lonely grave unknown lies the heart that beat so true

He sank faint and hungry among the famishd brave

And they laid him sad and lonely within his nameless grave

No more the bugle calls the weary one,

Rest, noble spirit,

In thy grave unknown!

Ill find you and know you,

Among the good and true,

When a robe of white is givn for the faded coat of blue

He cried, «give me water and just a little crumb,

And my mother she will bless you thro all the years to come;

Oh!

tell my sweet sister, so gentle, good and true,

That Ill meet her up in heaven, in my faded coat of blue.»

No more the bugle calls the weary one,

Rest, noble spirit,

In thy grave unknown!

Ill find you and know you,

Among the good and true,

When a robe of white is givn for the faded coat of blue

Long, long years have vanished, and though he comes no more,

Yet my heart will startling beat with each footfall at my door;

I gaze oer the hill where he waved a last adieu,

But no gallant lad I see, in his faded coat of blue.

No more the bugle calls the weary one,

Rest, noble spirit,

In thy grave unknown!

Ill find you and know you,

Among the good and true,

When a robe of white is givn for the faded coat of blue

No more the bugle calls the weary one,

Rest, noble spirit,

In thy grave unknown!

Ill find you and know you,

Among the good and true,

When a robe of white is givn for the faded coat of blue

Мій хоробрий хлопець спить у своєму вицвілому синьому пальті;

В самотній могилі, невідомій, лежить серце, яке б’ється так правдиво

Він тонув слабкий і голодний серед голодних хоробрих

І вони поклали його сумного й самотнього в безіменну могилу

Більше горн не кличе втомленого,

Спокій, благородний дух,

В могилі твоїй невідомо!

Я тебе знайду і знаю,

Серед добрих і правдивих,

Коли дають білий халат за вицвіле синє

Він заплакав: «Дай мені води та трішки крихти,

І моя мати вона буде благословляти вас на всі майбутні роки;

Ой!

скажи моїй милій сестрі, такі ніжній, добрій і правдивій,

Це я зустріну її на небесах, у мому вицвілому блакитному пальті».

Більше горн не кличе втомленого,

Спокій, благородний дух,

В могилі твоїй невідомо!

Я тебе знайду і знаю,

Серед добрих і правдивих,

Коли дають білий халат за вицвіле синє

Довгі-довгі роки зникли, і хоча він більше не приходить,

Але моє серце буде приголомшливо битися з кожним кроком у мої двері;

Я дивлюсь на пагорб, де він помахав на останнє прощання,

Але я не бачу жодного галантного хлопця в його вицвілому синьому пальті.

Більше горн не кличе втомленого,

Спокій, благородний дух,

В могилі твоїй невідомо!

Я тебе знайду і знаю,

Серед добрих і правдивих,

Коли дають білий халат за вицвіле синє

Більше горн не кличе втомленого,

Спокій, благородний дух,

В могилі твоїй невідомо!

Я тебе знайду і знаю,

Серед добрих і правдивих,

Коли дають білий халат за вицвіле синє