Плюшевая истина игрушечной жизни - Ten Tonn Hammer

Время перемен настало в вашей жизни,

Новый день приносит новые мечты.

Новые проблемы и новые надежды,

Про старые забыли, — прошли.

В единый миг, как страшный вирус

Нагрянет тысяча бед.

Почему же, скажи на милость,

У тебя так всё время, у него нет?

Сложно мириться с потоком судьбы,

И иногда это бесит.

Время закричать посреди толпы

Надеюсь, меня кто-то услышит.

Живи без проблем, Вставай с колен…

Береги себя, Кричу тебе я Я мончича!

Я не могу замолчать

Я хочу закричать: «Где моя мончичиха?»

Всё как всегда!

Бред без конца.

Я кричу в никуда.

И в ответ… тихо

Вопрос, разве это легко

Не думать о прошлом, забыть про всё,

Что ты пережил, зная что будет,

Осознавая — всё идёт по кругу?

Те же проблемы, те же страданья,

Удары под пояс, ущерб моральный.

Хорошее не помнится, как плохое,

Это мина в конопляном поле.

Всё будет окей, если везёт.

Шаг — и всё пропадёт.

Так и жизнь теряет смысл,

Но ты от неё тоже зависим.

Я мончича!

Я не могу замолчать

Я хочу закричать: «Где моя мончичиха?»

Я знаю всё, я вуду-кукла жреца.

Я кричу в никуда.

И в ответ… тихо

Я мончича…

Я — игрушка в суровых руках.

Они не считают, что эта жизнь моя.

Вот же я.

Размытый смысл,

В голове та же мысль —

Мне нужна мончичиха, и только,

Но я забыт, я лежу на полке…

Один!

Запомни:

Жизнь — наркотик, привыкаешь,

В лучшем случае, даже торкает.

Потом, в итоге, приводит к смерти.

А я на полке, упёрся в стенку.

Час змін настав у вашому житті,

Новий день приносить нові мрії.

Нові проблеми та нові надії,

Про старі забули, пройшли.

Єдина мить, як страшний вірус

Нагряне тисяча бід.

Чому ж, скажи на милість,

У тебе так весь час, у нього немає?

Складно миритися з потоком долі,

І іноді це бісить.

Час закричати посеред натовпу

Сподіваюся, мене хтось почує.

Живи без проблем, Вставай з колін…

Бережи себе, Кричу тобі я Я мончича!

Я не можу замовкнути

Я хочу закричати: «Де моя мончичиха?»

Все як завжди!

Маячня без кінця.

Я кричу в нікуди.

І в відповідь… тихо

Питання, хіба це легко

Не думати про минуле, забути про все,

Що ти пережив, знаючи що буде,

Усвідомлюючи — все йде по колу?

Ті ж проблеми, ті ж страдання,

Удари під пояс, збитки моральні.

Гарне не пам'ятається, як погане,

Це міна в конопляному полі.

Все буде окей, якщо щастить.

Крок - і все пропаде.

Так і життя втрачає сенс,

Але ти від неї теж залежний.

Я мончича!

Я не можу замовкнути

Я хочу закричати: «Де моя мончичиха?»

Я знаю все, я вуду-лялька жерця.

Я кричу в нікуди.

І в відповідь… тихо

Я мончича...

Я — іграшка в суворих руках.

Вони не вважають, що це життя моє.

Ось я.

Розмитий сенс,

У голові та ж мисль —

Мені потрібна мончичиха, і тільки,

Але я забутий, я лежу на полці...

Один!

Запам'ятай:

Життя — наркотик, звикаєш,

У кращому разі, навіть торкається.

Потім, в результаті, призводить до смерті.

А я на полиці, уперся в стінку.