Вольницей в просинь ночей - Темнозорь

Если я, вдруг, молвить решусь,

Узнаешь ли песню мою в лязге последних войн?

Если я, вдруг, «вернись» прошепчу

В сумраке грозных дней, услышишь ли голос мой?

Услышишь ли ты,

Будешь ли ты навеки, навеки со мной?

Все мои помыслы будут с тобой, доколь не вернёшься ты,

И сердце моё, и очи мои будут всегда с тобой,

Всю жизнь отдаю я тебе…

Ты только вернись, родной…"

В эту синюю ночь сполна откричала ты…

Лишь высь…

Приносила ответ…

Жди меня…

Никогда…

Не вернусь…

Светлоокая…

Ночь…

Обручала…

Нас…

В час неурочный…

На вече том…

Барабанов войны…

Разлучала…

Дымом…

Росою…

Туманами…

Хмелем тех грёз…

Во слезах…

Твоих…

Верой твоей…

Моими ли ранами…

Звоном доспехов…

И битв…

Клинками Богов…

Обрывками клятв…

Под денницей…

Червлённых…

Щитов…

В грозовой…

Предзакатной…

Дали…

Дорогой войн и победы…

Идти…

Вольницей в просинь ночей

Вервью поверий уйти,

Где соснам январских мечей

Пропасть небес не испить.

Броситься птицей в рассвет

Ястребом стали и мглы,

Все песни земли и небес

Струнами молний воспеть.

Воплями тысяч смертей

Прослыть духом страшной молвы,

Волком опальных судеб

Ринуться в плач лебедей.

Хмелем распоротых вен

Тризну поить синевы,

На погребальном костре

Стать снегом звёздной зимы.

Кровью, сердцами клясться навек

Белою властью зимы

Встречать бесконечно далёкий рассвет

Дланью, вскинутой ввысь.

Молоту войн и рокоту гроз

Вольные рати верны,

Где ветром могучим из братины звёзд

Рунные стяги пьяны.

Якщо я, раптом, говорити вирішу,

Чи пізнаєш пісню мою в брязкіт останніх воєн?

Якщо я, раптом, «вернися» прошепчу

У сутінку грізних днів, почуєш голос мій?

Почуєш, чи ти,

Чи ти будеш навіки, навіки зі мною?

Всі мої помисли будуть з тобою, доки не повернешся ти,

І серце моє, і очі мої будуть завжди з тобою,

Все життя віддаю я тебе...

Ти тільки вернися, рідний…"

Цієї синьої ночі сповна відкричала ти...

Лише висись…

Приносила відповідь.

Чекай мене…

Ніколи…

Не повернусь…

Світлоока…

Ніч...

Заручала…

Нас…

В годину неврочний…

На вічі тому…

Барабанів війни.

Розлучала…

Димом...

Росою...

Туманами.

Хмелем тих мрій…

У сльозах…

Твоїх…

Вірою твоєю…

Моїми ранами...

Дзвоном обладунків…

І битв…

Клинками Богів.

Уривками клятв...

Під денницею...

Червоних…

Щитів...

В грозової...

Передзахідної…

Далі…

Дорогий воєн та перемоги…

Іти…

Вольницею в просінь ночей

Верв'ю повір'їв піти,

Де соснам січневих мечів

Пропасти небес не випити.

Кинутися птахом у світанок

Яструбом стали і мгли,

Усі пісні землі і небес

Струнами блискавок оспівати.

Зойками тисяч смертей

Прославитися духом страшної поголоски,

Вовком опальних доль

Рунутися в плач лебедів.

Хмелем розпоротих вен

Тризну напувати синя,

На похоронному багатті

Стати снігом зоряної зими.

Кров'ю, серцями клястись навіки

Білою владою зими

Зустрічати нескінченно далекий світанок

Дланею, скинутою вгору.

Молоту воєн та рокоту гроз

Вільні раті вірні,

Де вітром могутнім із братини зірок

Руні прапори п'яні.