Вьюга - TARABAROVA

Во похожи — любили, горели.

Мурашки по коже на мятой постели.

Глотая друг друга, под утро уснули.

Со скоростью света с улыбкой проснулись.

С улыбкой мечтали со старостью встретясь,

Гулять, веселиться, как малые дети.

Как малые дети с друг другом ругались,

Мир не поделили и разбежались.

Припев:

Белою вьюгой зима устилает.

Он просто уйдет.

Она не узнает.

Он просто устал.

Она не хотела.

Согреть их весна так и не успела.

Во многом похожи — любили, горели.

Остался лишь сон на мятой постели.

И белые стены еще помнить будут,

Как счастливы могут, могут быть люди.

Припев:

Белою вьюгой зима устилает.

Он просто уйдет.

Она не узнает.

Он просто устал.

Она не хотела.

Согреть их весна так и не успела.

Согреть их весна так и не успела.

Согреть их весна так и не успела.

Белою вьюгой зима устилает.

А вдруг повезет, и с первой весною

Растает лишь лед.

Два сердца.

Их двое.

Припев:

Белою вьюгой зима устилает.

Он просто уйдет.

Она не узнает.

А вдруг повезет, и с первой весною

Растает лишь лед.

Два сердца.

Их двое.

Во схожі — любили, горіли.

Мурашки по шкірі на м'ятому ліжку.

Ковтаючи один одного, під ранок заснули.

З швидкістю світла з посмішкою прокинулися.

З посмішкою мріяли зі старістю зустрівшись,

Гуляти, веселитись, як малі діти.

Як малі діти з один одним лаялися,

Світ не поділили і розбіглися.

Приспів:

Білою завірюхою зима встеляє.

Він просто піде.

Вона не впізнає.

Він просто втомився.

Вона не хотіла.

Зігріти їх весна так і не встигла.

Багато схожі — любили, горіли.

Залишився лише сон на м'ятому ліжку.

І білі стіни ще пам'ятатимуть,

Які щасливі можуть, можуть бути люди.

Приспів:

Білою завірюхою зима встеляє.

Він просто піде.

Вона не впізнає.

Він просто втомився.

Вона не хотіла.

Зігріти їх весна так і не встигла.

Зігріти їх весна так і не встигла.

Зігріти їх весна так і не встигла.

Білою завірюхою зима встеляє.

А раптом пощастить, і з першою весною

Тане лише лід.

Два серця.

Їхнє двоє.

Приспів:

Білою завірюхою зима встеляє.

Він просто піде.

Вона не впізнає.

А раптом пощастить, і з першою весною

Тане лише лід.

Два серця.

Їхнє двоє.