Yok - Tankurt Manas

Parmak izlerinde küllük hasarı, ben bu defterin kötü ünlü yazarı

Binbir gece boyunca da sürdü masalım, ruhum kadar pis ve de kirli sakalım

Gözlerini kapat sus dinle sabahı, bütün dilekleri bir umuda iple saralım

Gecekonduda umutlar izle sarayı, hayat kötü konuşur ama ninni sanalım

Bazen yakınlar vuslat gibi, kilometreler kusmak gibi

Son sigarayı yakmak gibi, gece birikip içine dolup atmak gibi

Tan hala ahmak biri, akıllanamayan aptal gibi

Hayat acımasız sana sevgi gösterir, parasını bekleyen bi' kaltak gibi

Hala kendine bi' kadeh dolduracak nedenleri mi aralıyo’sun?

Ya da bi' sigara yakıp bütün gece yapamadıklarına mı içlenip de ağlıyo'sun?

Bilmiyo’sun, karanlık gölgeni haklarken güneşe bakmıyo’sun

Bilmiyorum, bu şehir gibi beni çok fazla yanlış anlıyo’sun

Arada sırada deniyorum yaşamayı biraz kalp atışlarımı yokluyorum

Yolumu bulamam içime kapanıp ecele kadar ölümü canıma takıp da zorluyorum

Yok bi' yolu, devamı cinnetin kanatlarından topluyorum

Güneşimi söndürdün, oysaki ben karanlıktan korkuyo’dum

Bırak sana yağsın yağmur, benimle kalsın kar

İçimdeki yangınlar yardım dayandım yar

Hiç sorma bi' tarifi yok, metanetim yok

Bi' tarifi yok, yok

Köprüler yıkık, şehirler saks mavisi

Saçların aynı tonda kalmış, göz ferin kar tanesi

Kalbin torpido gözünde bekler, lağım faresi

Ne kadar makul olur sen giderken bahar gelmesi?

Bak yine başlıyo' bi' yerden sarsıntılar, bırak gözlerin bana baksın biraz

Yağmur kokumuzu dindirsin, gemi batsın içeriye dalsın sular

Sen yokken dünya susar ve sen bir gülsen ağlar bu zat

Vedalarsa fazla gelgitli, bütün bu zihnim kanlar kusar

Saat gitmez gerisin geri, belki bunalıp da gidesin gelir

Nispeten şarapla konuşur elin, herkes der sana «Delisin, deli»

Kalabalıkta yalnız kal, bir fotoğraf karesinde anlat beni

Bazen ruhun çarmıha gerilir, ama her anı saklar deri

Hala çok yitik yanım, tetikte parmak var çekip yanıl

Dudaklarımda o sinir tadı ve kaburgamdaki şiir kabı

Biraz empati kur mesela kalbine sapla şu şırıngayı

Çektiğin acıları bi' kenara topla, hepsi yanımda şirin kalır

Пошкодження попільнички в відбитках пальців, я горезвісний автор цього блокнота

Моя казка тривала тисячу й одну ніч, моя борода брудна, як моя душа

Закрий очі, мовчи, дослухайся до ранку, давай обмотаємо всі бажання мотузкою

Надії спостерігають за палацом у нетрях, життя говорить погано, але скажімо колискову

Часом близькі – як вуслат, милі – як рвота.

Як закурити останню сигарету, як нагромадити вночі

Тан все ще дурень, як дурень, який не може бути мудрим

Життя жорстоке, показуй, ​​що ти любиш, як стерва, яка чекає твоїх грошей

Ви все ще шукаєте причини, щоб налити собі склянку?

Або ти запалиш сигарету і плачеш від того, чого не міг зробити цілу ніч?

Ти не знаєш, чи не дивишся на сонце, поки темрява кидає твою тінь

Не знаю, ви мене занадто неправильно розумієте, як це місто

Час від часу я намагаюся трохи жити, відчуваючи биття свого серця

Я не можу знайти свій шлях, я замикаюся, я одержимий смертю до смерті і я змушую її

Ніяк, решту збираю з крил божевілля

Ти загасив моє сонце, але я боявся темряви

Нехай на тебе дощик, хай зі мною залишиться сніг

Вогні всередині мене

Не питай, рецепта немає, я не маю сили духу

Ні рецепта, ні

Мости зруйновані, міста сині

Твоє волосся залишилося того ж тону, як сніжинка ока

Твоє серце чекає в бардачку, каналізаційний щур

Наскільки розумно було б, щоб весна прийшла, коли ви їдете?

Дивись, знову починається, тремтіння звідкись, нехай твої очі на мене трошки дивляться

Нехай дощ заспокоїть наш запах, нехай корабель потоне, нехай води пірнають

Поки тебе немає, світ мовчить, і якщо ти посміхнешся, то ця людина заплаче

Прощання надто припливні, весь цей мій розум блює кров’ю

Годинник не йде, повертаєшся назад, може, набридаєш і йдеш

Твоя рука розмовляє відносно з вином, тобі всі кажуть "Ти божевільний, божевільний"

Стань один у натовпі, розкажи мені у фоторамці

Буває, що твоя душа розпинається, але шкіра приховує кожну мить

Я все ще так заблукав, що палець на спусковому гачку

Цей присмак гніву на моїх губах і ємність поезії в моєму ребрі

Проявіть трохи співчуття, наприклад, встроміть цей шприц у своє серце

Відкинь свій біль, вони всі залишаються милими біля мене