Yok 2 - Tankurt Manas, Burak Alkın

Gel;

yalnızlığımdan bir kadeh al

Sorma hiçbir şey

Yüzüme bak

Bana bi' şarkı «Niçin?»

derdi, rakı yalnız içilmezdi

Gel göz kapaklarıma misafir ol, ben bu saatlerde bi' hiçim belki

Gitmek ruhunu inceltir, kendimden iğrendim

Yalnızlık dillendi ve ben dillendikçe çok kirlendim

Sus bu ateşten terlersin, sen de biraz daha bendensin

Gözyaşlarının hafif altını aç, kısık ateşte acıların demlensin

Yok şans yok amorti, bazen bir sigara çerez ve Bomonti

Bur’dan gidiyorum sorun değil, sorun olanı hep bi' sonum bil

Bazen bi' şarkı içinde aramak seni, bazen bi' melodi çok dokunur

Bazen nakarat tekrar eder ve kalbin atarken tekrar durur

Bak rutubetli göz bebeklerinden dökülen yağmur parkeye siner

Ağlamak refleks olur bazen gözyaşın bile tükenir biter

(Denedim yeter) Kır kemiklerimi lades yap, derim «Aklımda»

Artık moralim mevsim normallerinin çok fazla altında

Zafer karşımda hep kaybettik, zorsa bu yollara danışmasın

Ağzı bozuk bir şiir olup okun da kimse nokta koymaya çalışmasın

Gel;

yalnızlığımdan bir kadeh al

Sorma hiçbir şey

Yüzüme bak

Hangi tarafına dokunuyo' yağmur, hangi tarafına gölgen düşer?

Hava suratıma tükürürcesine bozmuş kendini ve yine bana küser

Çalışmadığın yerden gel’ice’m karşına, belki acın bu yoldan geçer

Tenler nikah sözler bir cana kıyar, bütün sonlar beter

Dokunursan parmak izin kalır, okunursan tadın kaçar

Yok olmakta bir seçenek, var olmak nasılsa acın açar

Ben hiçbir harfi dilimle bükemem, gidiyorum dediğin vakit

Bütün şehir iki yakaya bölünür soluksuz izler, sedyelerde atar kafam

Bu ambalajı yırtık duyguların kriz nöbetlerini durduramam

Harfler kelime, kelimeler cümle, cümlelerle bir sen olduramam

İçime attıklarımla yerini dolduramam, yeni bir ben andıramam

Aşk en ağır uyuşturucu gibi kafasını herkes kaldıramaz

Gideceğim her yol sırattı, yok olman da sır artık

Sen güneşi sırtlar giderdin ben gecelere kurşun sıkardım

Sevmeyi dürüstçe kınardım

Sırtüstü gömülür insanlar, ama sen beni yüzüstü bıraktın

Gel;

yalnızlığımdan bir kadeh al

Sorma hiçbir şey

Yüzüme bak

Приходьте;

візьми келих моєї самотності

нічого не питай

Подивіться на моє обличчя

Дайте мені пісню "Чому?"

Він говорив, що ракі п’ють не самі.

Заходь в гості на мої повіки, може, я ніщо в ці дні

Ідти розріджує твою душу, я огидний сам собі

Говорили про самотність, і я дуже забруднився, коли говорив

Тихо, ти потієш від цього вогню, ти трохи більше за мене

Увімкніть світле дно своїх сліз, нехай ваш біль настоюється на слабкому вогні

Не пощастило, це окупається, іноді перекусити сигаретою та Бомонті

Я йду від Бура, все добре, я завжди знаю, що не так

Іноді шукають тебе в пісні, іноді мелодія дуже зворушлива

Іноді приспів повторюється, і ваше серце знову перестає битися

Подивіться, дощ, що ллється з вологих зіниць, лежить на паркеті.

Плач — це рефлекс, іноді навіть сльози витікають

(Я достатньо спробував) Бажаю, щоб мої зламані кістки, я кажу: «Я думаю»

Зараз мій моральний стан набагато нижчий за сезонні норми.

Ми завжди програвали проти перемоги, якщо важко, не радиться цими шляхами

Прочитайте його як нецензурний вірш, щоб ніхто не намагався поставити крапку

Приходьте;

візьми келих моєї самотності

нічого не питай

Подивіться на моє обличчя

З якого боку торкається дощ, з якого боку падає твоя тінь?

Повітря зіпсувалося, ніби плювало мені в обличчя, і воно знову на мене ображається

Я прийду до тебе звідти, де ти не працюєш, може твій біль пройде цією дорогою

Скини весільних обіцянок вбивають життя, всі кінцівки гірші

Якщо торкнутися, відбиток пальця залишиться, якщо читати, то втратиш смак.

Зникнення - це варіант, існування якимось чином призводить до вашого болю

Я не можу зігнути жодної букви своїм язиком, коли ти говориш, що йдеш

Усе місто розділене на дві сторони, задихані колії, моя голова б’ється на носилках

Я не можу зупинити ці напади розірваних почуттів

Букви - це слова, слова - це речення, я не можу бути тобою з реченнями.

Я не можу замінити те, що вклав всередину, я не можу бути схожим на нового себе

Любов як найважчий наркотик, не кожен може підняти голову

Кожна дорога, якою я піду, була впорядкована, твоє зникнення тепер таємниця

Ти б сонце забрав, я б ночі знімав

Я б чесно засудив кохання

Людей ховають на спині, але ти мене підвела

Приходьте;

візьми келих моєї самотності

нічого не питай

Подивіться на моє обличчя