В лесу прифронтовом - Тамара Синявская, Николай Некрасов, Академический оркестр русских народных инструментов Всесоюзного радио и Центрального телевидения

С берез неслышен, невесом

Слетает желтый лист.

Старинный вальс Осенний сон

Играет гармонист.

Вздыхают, жалуясь, басы,

И, словно в забытьи,

Сидят и слушают бойцы,

Товарищи мои.

Под этот вальс весенним днем

Ходили мы на круг,

Под этот вальс в краю родном

Любили мы подруг.

Под этот вальс ловили мы

Очей любимых свет.

Под этот вальс грустили мы,

Когда подруги нет.

И вот он снова прозвучал

В лесу прифронтовом,

И каждый слушал и молчал

О чем-то дорогом.

И каждый думал о своей,

Припомнив ту весну,

И каждый знал - дорога к ней

Ведет через войну.

Пусть свет и радость прежних встреч

Нам светит в трудный час.

А коль придется в землю лечь,

Так это только раз!

Но пусть и смерть в огне, в дыму

Бойца не устрашит,

И что положено кому,

Пусть каждый совершит.

Так что ж, друзья, коль наш черед,

Да будет сталь крепка!

Пусть наше сердце не замрет,

Не задрожит рука.

Настал черед, пришла пора,

Идем, друзья, вперед!

За все, чем жили мы вчера,

За все, что завтра ждет!

С берез неслышен, невесом

Слетает желтый лист.

Старинный вальс Осенний сон

Играет гармонист.

Вздыхают, жалуясь, басы,

И, словно в забытьи,

Сидят и слушают бойцы,

Товарищи мои.

З берез нечутний, невагою

Злітає жовтий лист.

Старовинний вальс Осінній сон

Грає гармоніст.

Зітхають, скаржачись, баси,

І, немов у забутті,

Сидять і слухають бійці,

Товариші мої.

Під цей вальс весняним днем

Ходили ми на коло,

Під цей вальс у краю рідному

Ми любили подруг.

Під цей вальс ловили ми

Очі улюблених світло.

Під цей вальс сумували ми,

Коли подруги нема.

І ось він знову пролунав

У лісі прифронтовому,

І кожен слухав і мовчав

Про щось дороге.

І кожен думав про свою,

Пригадавши ту весну,

І кожен знав – дорога до неї

Веде через війну.

Нехай світло та радість колишніх зустрічей

Нам світить у важку годину.

А якщо доведеться в землю лягти,

Так це лише раз!

Але нехай і смерть у вогні, у диму

Бійця не залякає,

І що належить кому,

Нехай кожен зробить.

Так що ж, друзі, якщо наша черга,

Хай буде сталь міцна!

Нехай наше серце не замре,

Не затремтить рука.

Настала черга, прийшла пора,

Ідемо, друзі, вперед!

За все, чим ми жили вчора,

За все, що завтра чекає!

З берез нечутний, невагою

Злітає жовтий лист.

Старовинний вальс Осінній сон

Грає гармоніст.

Зітхають, скаржачись, баси,

І, немов у забутті,

Сидять і слухають бійці,

Товариші мої.