Regen - Takt32, Bozza

Immer wenn es bei uns regnet

Riecht die Straße nach Meer

Und wenn draußen einmal Schnee fällt

Wird der Plattenbau zum Berg

Und nur für einen Augenblick

Scheint es schon fast

Als wär das hier nicht der traurigste

Ort dieser Stadt (Ort dieser Stadt)

Schmeiß die letzte Kippe aus dem Balkon

Funken regnen von dem Kartenhaus aus Stahlbeton

Hier wo sich jeder fragt, worauf er warten soll

Weil seit den Neunzigern kein Lift mehr in die oberste Etage kommt

Lippen hängen am Glas, trocken von den Vater-Unsers

Die Aussicht für dich schwarz, wirken graue Wände bunter

Hier, wo du für Stress immer 'nen gottverdammten Grund hast

Wohnst du nah bei den Wolken, aber Sorgen ziehen dich runter

Ja, hier brauchst du jeden Morgen Fantasie

Denn ständig Scheiße fressen verdirbt dir den Appetit

Ja, erst wenn du siehst, was keiner sieht

Wird deine Hölle hier auf Erden kurz zu einem Paradies

Immer wenn es bei uns regnet

Riecht die Straße nach Meer

Und wenn draußen einmal Schnee fällt

Wird der Plattenbau zum Berg

Und nur für einen Augenblick

Scheint es schon fast

Als wär das hier nicht der traurigste

Ort dieser Stadt

Der Plattenbau so hoch, ich kann dir sagen, wie 'ne Wolke schmeckt

Hier gibt es wahre Liebe, doch nur käufliche

Da, wo man in der Nacht nur rotes Licht erkennt

Als lebten wir in den Überresten von Disneyland

Ah, diese Gegend ist verrückt

Mein Nachbar fragt mich täglich nach dem Weg: «Wo geht es Richtung Glück?»

Jede Träne wie ein weiterer Schauer

Und ich bin nur ein kleiner Stein in einer Mauer

Schon viel zu weit draußen, ich schwimme Richtung Land

Die Augen offen, doch ich finde keinen Strand

Es fickt mein' Verstand

Doch am Ende ist auch Regen ein Stück Himmel auf der Hand

Immer wenn es bei uns regnet

Riecht die Straße nach Meer

Und wenn draußen einmal Schnee fällt

Wird der Plattenbau zum Berg

Und nur für einen Augenblick

Scheint es schon fast

Als wär das hier nicht der traurigste

Ort dieser Stadt

Immer wenn es bei uns regnet

Riecht die Straße nach Meer

Und wenn draußen einmal Schnee fällt

Wird der Plattenbau zum Berg

Und nur für einen Augenblick

Scheint es schon fast

Als wär das hier nicht der traurigste

Ort dieser Stadt

Завжди, коли тут йде дощ

Дорога пахне морем

А коли на вулиці сніг

Збірна будівля стає горою

І лише на мить

Це майже здається

Ніби це було не найсумніше

Розташування цього міста (Розташування цього міста)

Викиньте останній приклад з балкона

Іскри дощ із залізобетонного карткового будиночка

Тут кожен задається питанням, чого чекати

Бо ліфта на верхній поверх не було з дев’яностих

Губи висять на склі, сухі від Отців наших

Вигляд для вас чорний, сірі стіни виглядають більш барвистими

Тут, де у вас завжди є проклята причина для стресу

Ви живете близько до хмар, але турботи тягнуть вас вниз

Так, тут щоранку потрібна фантазія

Тому що постійне вживання лайна псує апетит

Так, тільки тоді, коли ти бачиш те, що не бачить ніхто

Ваше пекло тут, на землі, ненадовго стане раєм

Завжди, коли тут йде дощ

Дорога пахне морем

А коли на вулиці сніг

Збірна будівля стає горою

І лише на мить

Це майже здається

Ніби це було не найсумніше

розташування цього міста

Збірна будівля така висока, що я можу сказати вам, яка на смак хмара

Тут є справжнє кохання, але лише на продаж

Де можна побачити лише червоне світло вночі

Наче ми живемо в залишках Діснейленду

Ах, ця область божевільна

Мій сусід щодня запитує мене дорогу: «Куди це веде до щастя?»

Кожна сльоза як чергова тремтить

А я лише цеглинка в стіні

Я вже занадто далеко, я пливу до землі

Очі відкриті, але я не можу знайти пляж

Це з’їдає мій розум

Але в кінці кінців дощ – це також частинка раю під рукою

Завжди, коли тут йде дощ

Дорога пахне морем

А коли на вулиці сніг

Збірна будівля стає горою

І лише на мить

Це майже здається

Ніби це було не найсумніше

розташування цього міста

Завжди, коли тут йде дощ

Дорога пахне морем

А коли на вулиці сніг

Збірна будівля стає горою

І лише на мить

Це майже здається

Ніби це було не найсумніше

розташування цього міста