Over Bjoergvin Graater Himmerik V - Taake

dypt i hjertet av norge

langt på veg fra menneskekveg

tankene vandrer tilbake

den gang frosten krevde meg

i vestavind og høstregn

da norbo inn i sølvborg steg

våkenetter gråstemt

bak midnattstidens grind

i ringeakt og symmetri

sydd til sjelen min

sol som knarrens øge

ildebrann på mitt sinn

formørket av grantrær

som fra likjord taus har steget

ved en gammel rolig innsjø

et sted ei gjestet meget

jeg ser kun månens ansikt

arrete som mitt eget

глибоко в серці Норвегії

далеко від людської худоби

розум повертається назад

коли мороз вимагав мене

при західних вітрах та осінніх дощах

коли Норбо вступив у Сольвборг

прокидатися ночами сірого голосу

за опівнічними воротами

в презирстві й симетрії

пришито до моєї душі

сонце як скрип скрип

вогонь у моїй голові

затемнений ялинами

що воскрес із мертвої тиші

біля старого тихого озера

десь мало відвідував

Я бачу лише обличчя місяця

шрам як мій