Падаю вверх - T-killah

Прочь от опеки,

Бежать куда дальше, не закрывая веки.

Глуша помехи, ловить сигналы,

Что растворяются в моменте.

Можно ли это назвать?

Ведь это будет неуместно.

Никак нельзя потерять

То, что еще нам неизвестно.

Где будешь ты?

Буду ли рядом,

Смотря с высоты в отражение взгляда.

Припев:

Падаем вверх, выпадая из кадра,

Идем по стене, как-будто так надо.

Скользим по стеклу, рисуя во сне.

Мы падаем вверх!

Едва заметно, как мимо пролетают

Сотни тысяч километров.

Попутным ветром, мы становимся все ближе,

Вне закатов и рассветов.

Можно ли это поймать?

Я не знаю, если честно!

Никак нельзя потерять

То, что еще нам неизвестно.

Где будешь ты?

Буду ли рядом?

Смотря с высоты в отражение взгляда.

Припев:

Падаем вверх, выпадая из кадра,

Идем по стене, как-будто так надо.

Скользим по стеклу, рисуя во сне.

Мы падаем вверх!

И что бы было потом,

Если б не тот телефон в раскол упал об бетон, а?

Е!

И кто бы был виноват, ловя рискованный взгляд,

Выпуская заряд, не пугайся преград опять.

Эй!

Мы попали в твой сон, не узнали свой фон —

Невидимый камертон.

Нас разделяли ночью и днем,

А нам по-прежнему казалось, что мы были вдвоем.

Где будешь ты?

Буду ли рядом?

Смотря с высоты в отражение взгляда.

Припев:

Падаем вверх, выпадая из кадра,

Идем по стене, как-будто так надо.

Скользим по стеклу, рисуя во сне.

Мы падаем вверх!

Падаем вверх, выпадая из кадра,

Идем по стене, как-будто так надо.

Скользим по стеклу, рисуя во сне.

Мы падаем вверх!

Падаем вверх, выпадая из кадра,

Идем по стене, как-будто так надо.

Скользим по стеклу, рисуя во сне.

Мы падаем вверх!

Геть від опіки,

Бігти куди далі, не закриваючи повіки.

Глушачи перешкоди, ловити сигнали,

Що розчиняються в моменті.

Чи можна це назвати?

Адже це буде недоречно.

Ніяк не можна втратити

Те, що нам ще невідомо.

Де ти будеш?

Буду поруч,

Дивлячись з висоти в відображення погляду.

Приспів:

Падаємо вгору, випадаючи з кадра,

Ідемо по стіні, ніби так треба.

Ковземо по склі, малюючи уві сні.

Ми падаємо вгору!

Ледве помітно, як повз пролітають

Сотні тисяч кілометрів.

Попутним вітром, ми стаємо все ближче,

Поза заходом сонця і світанків.

Чи можна це зловити?

Я не знаю, якщо чесно!

Ніяк не можна втратити

Те, що нам ще невідомо.

Де ти будеш?

Чи буду поруч?

Дивлячись з висоти в відображення погляду.

Приспів:

Падаємо вгору, випадаючи з кадра,

Ідемо по стіні, ніби так треба.

Ковземо по склі, малюючи уві сні.

Ми падаємо вгору!

І що би було потім,

Якщо б не той телефон у розкол впав про бетон, а?

Е!

І хто би був винен, ловлячи ризикований погляд,

Випускаючи заряд, не лякайся перешкод знову.

Гей!

Ми потрапили в твій сон, не впізнали свій фон.

Невидимий камертон.

Нас розділяли вночі і вдень,

А нам, як і раніше, здавалося, що ми були вдвох.

Де ти будеш?

Чи буду поруч?

Дивлячись з висоти в відображення погляду.

Приспів:

Падаємо вгору, випадаючи з кадра,

Ідемо по стіні, ніби так треба.

Ковземо по склі, малюючи уві сні.

Ми падаємо вгору!

Падаємо вгору, випадаючи з кадра,

Ідемо по стіні, ніби так треба.

Ковземо по склі, малюючи уві сні.

Ми падаємо вгору!

Падаємо вгору, випадаючи з кадра,

Ідемо по стіні, ніби так треба.

Ковземо по склі, малюючи уві сні.

Ми падаємо вгору!