Wicked - Symphony X

Alone I traveled through the mountains

Led by a star fading west

When I came upon an ancient ruin of a church

And it was there I stopped to rest

Then the black and gloomy night that chased my footsteps

Crashed down on me like a wave

Whispering through the trees and eerie breeze

Carried a voice beckoning me to be her slave

In a whisper she said...

Burn forever

Leave never from my arms

Embrace the night

From the black and twisting shadows rose a woman

Beauty alluring to the eye

Oh her devilish grin, her moonlit skin

And long dark hair flowing down around her thighs

As she approached I felt the evil growing stronger

I waltz with the wicked within

Frozen in my place, she kissed my face

And in a storm of passion bathed me in sin

In the madness... She said...

Burn forever

Leave never from my arms

Embrace the night

Then she weaved a mist – and cast me into the shadows

"Come with me, love eternally, forever mine"

"Set me free – in death we'll dance eternally forever and ever..."

As so the light, cast down from the heavens,

Washed over me like wave

I awoke, it seems, from some crazy dream

Only to find I was standing at her grave

In my nightmare... She said

Burn forever

Leave never from my arms

Embrace the night

Burn forever

Leave never from my arms

Don't ever leave me, never leave me

Burn forever

Leave never from my arms

Embrace the night

Один я мандрував горами

На чолі зірка, що згасає на захід

Коли я натрапив на старовинні руїни церкви

І саме там я зупинився відпочити

Потім чорна й похмура ніч, що гналася за моїми слідами

Обрушилася на мене, як хвиля

Шепіт серед дерев і моторошний вітерець

Пролунав голос, який вабив мене стати її рабом

Пошепки сказала...

Горіти вічно

Ніколи не виходь з моїх рук

Обійми ніч

З чорних і звивистих тіней піднялася жінка

Приваблива для ока краса

О її диявольська усмішка, її місячна шкіра

І довге темне волосся, що спускається навколо її стегон

Коли вона наближалася, я відчув, як зло стає сильнішим

Я вальсу з нечестивими всередині

Застигши на моєму місці, вона поцілувала моє обличчя

І в бурі пристрасті купала мене в гріху

У божевіллі... Вона сказала...

Горіти вічно

Ніколи не виходь з моїх рук

Обійми ніч

Тоді вона сплела туман – і кинула мене в тінь

«Йди зі мною, люби вічно, назавжди мій»

«Звільни мене — у смерті ми будемо танцювати вічно на віки віків...»

Так само світло, скинене з небес,

Охлило мене, як хвиля

Прокинувся, здається, від якогось божевільного сну

Тільки я виявив, що я стою біля її могили

У моєму кошмарі... Вона сказала

Горіти вічно

Ніколи не виходь з моїх рук

Обійми ніч

Горіти вічно

Ніколи не виходь з моїх рук

Ніколи не залишай мене, ніколи не залишай мене

Горіти вічно

Ніколи не виходь з моїх рук

Обійми ніч