A salvo - Syla

Desde la luz con el viento a favor, ya vuelve el autor

Del verso no soy un profesional, soy progenitor

Voy navegando en el mar de mi pecho rumbo a babor

La isla del tesoro es simple para este conquistador

Es la sonrisa de mi madre Carmen y mi padre Antonio

Diamantes que no pueden robarme en mí patrimonio

Y mis hermanos Edu, Gálvez, Cano, Chus, Abel, Rafa

Cambiarlos por el cielo para mí sería un estafa

Es mi brisa, no hay cambio de divisas que pueda comprarla

Mi paz es firme y tu visa es muy fácil doblarla

Ponte a la fila y revisa la higiene de tu alma

Yo estoy con Syla, cargando sonrisas en mi arma

Ando viviendo y aprendiendo las cosas del tiempo

Voy corrigiendo y escribiendo estrofas sonriendo

Es la fortuna que tengo, así que mantén mi luz

Perdí mi tren, pero cogí el autobús

Y vuelvo a la virtud del verbo dando las gracias

Por la buena salud de mis nervios y sin hemorragias

Sé cuál es el secreto de este truco de magia

Es conversar con tus defectos con mera diplomacia

Y sonrío porque puedo mojarme pisando un charco

Y convertir en presente la foto antigua de ese marco

Tío, cuando no puedo más y me estoy ahogando

Pienso: La sonrisa tiene forma de barco, y estoy a salvo.

Cuando hay tormenta, todo es posible

Vive por ti, busca tu luz

Abre la puerta, algo te espera

En la oscuridad, pinta tu negro de azul

Vive por ti…

Ninguna frase poeta, generación

Cojo palabras sin más y las llamo canción

Palabras suenan, ilusionan, sedan

Serán mariposas ¿o qué es lo que me queda?

Están locos, deja que se rían, que se burlen

Llego a casa me abrazas y encaja el puzzle

Quiero discutir, quiero hacer las paces

Hazme sonreír sólo como tú lo haces

Tengo más fe en esto que en un supuesto Dios

Supe que eras tú, tú sabías demasiado

Me da igual lo que tengas, el futuro, el pasado

Veo mi presente, lo tengo claro

Tarareo bajo el sol ahora veo lo que son

Quieren que venda mi alma

Quieren que pierda la calma

Pero la calma no avisa y mi barco zarpa

Siento que nada me hace falta

Yo no piso la arena que pisan

Viajo en contra de la brisa

Sirenas como Lorena que me salvan la sonrisa

Quiero romper como las olas

Cubrir de espuma tus horas

Y tú sonarás incluso cuando no esté

Porque dibujo paisajes con frases

Porque soy quien quiero ser

Sólo con eso me conformo

La sonrisa tiene forma de barco y estoy a bordo.

Cuando hay tormenta, todo es posible

Vive por ti, busca tu luz

Abre la puerta, algo te espera

En la oscuridad, pinta tu negro de azul

Vive por ti…

Від світла з вітром на користь, автор повернувся

З вірша Я не професіонал, я батько

Я пливу в морі моїх грудей, прямуючи до порту

Острів скарбів простий для цього завойовника

Це посмішка моєї мами Кармен і мого тата Антоніо

Діаманти, які не можуть позбавити мене майна

І мої брати Еду, Галвес, Кано, Чус, Абель, Рафа

Продавати їх на небо для мене було б шахрайством

Це мій вітерець, немає обміну валюти, який міг би це купити

Мій спокій твердий, а твою візу дуже легко зігнути

Станьте в чергу і перевірте гігієну своєї душі

Я з Силою, заряджаю посмішки в свій пістолет

Я живу і вчуся речам часу

Поправляю і пишу строфи, усміхаючись

Це щастя, яке я маю, тож бережи моє світло

Я спізнився на поїзд, але встиг на автобус

І я повертаюся до дієслова дякувати

За здоров'я моїх нервів і без кровотечі

Я знаю секрет цього фокусу

Це розмова про свої недоліки за допомогою простої дипломатії

А я посміхаюся, тому що можу промокнути, ступивши в калюжу

А стару фотографію в цій рамці перетворити на подарунок

Чоловіче, коли я більше не витримую і тону

Я думаю: посмішка має форму човна, і я в безпеці.

Коли гроза, все можливо

Живи для тебе, шукай твоє світло

Відчиніть двері, вас щось чекає

У темряві пофарбуйте свій чорний синій колір

жити для тебе...

Ні словосполучення поет, покоління

Я просто беру слова і називаю їх піснею

Слова звучать, збуджують, седан

Чи будуть вони метеликами, чи що мені залишиться?

Вони божевільні, нехай сміються, жартують

Я приходжу додому, ти обіймаєш мене і збираєш пазл

Я хочу сперечатися, я хочу помиритися

змуси мене посміхнутися так само, як ти

Я більше вірю в це, ніж у нібито Бога

Я знав, що це ти, ти знав занадто багато

Мені байдуже, що у вас є, майбутнє, минуле

Я бачу своє сьогодення, мені це ясно

Я дзижчу на сонці, тепер я бачу, які вони

Вони хочуть, щоб я продав свою душу

Вони хочуть, щоб я втратив холоднокровність

Але спокій не застерігає, і мій корабель відпливає

Я відчуваю, що мені нічого не потрібно

Я не ступаю на пісок, на який ступають вони

Я подорожую проти вітру

Русалки, як Лорена, які рятують мою посмішку

Я хочу розбити, як хвилі

Спініть свої години

І ти будеш дзвонити, навіть коли мене не буде

Тому що малюю пейзажі фразами

Тому що я такий, ким хочу бути

Тільки цим я задоволений

Посмішка має форму човна, і я на борту.

Коли гроза, все можливо

Живи для тебе, шукай твоє світло

Відчиніть двері, вас щось чекає

У темряві пофарбуйте свій чорний синій колір

жити для тебе...