Versos Áureos - Suzerain

Oh, concisa geometría

La Tierra no me muestra más que ilusiones y fantasmagorías

Pero tú me trasladas sobre tus alas sombrías

A la morada del gran benefactor del día

Que baña a los mortales con el calor saludable de su alegría

Quien no sepa descorrer tus velos

A mi templo tiene la entrada prohibida

Pues en su ignorante despreocupación

Yace escondida una ciega ira

Estoy floreciendo en el medio

De todo lo viejo que está pereciendo

Y lo nuevo que está por nacer

La clave de una vida plena es saber

Disfrutar el placer y cumplir el deber

Me niego a sentir un apego

Entiéndeme, no puedo amarte del modo que quieres, mujer

Los lazos más puros del amor se quiebran cuando se empieza a depender

Incluso mis noches más negras brillan con la Estrella del Amanecer

Como la abeja que ya ha almacenado demasiada miel

Me estoy hastiando del saber

Prefiero ser desconocido antes que tener un impacto masivo adaptándome a tu

estupidez

Quieren jugar ajedrez

Con mi destino tal cual lo hace Michael Aquino desde su maldito Templo de Set

Yo de infinito tengo un apetito insaciable y una incontrolable sed

No aplico mas tampoco ignoro Las 48 leyes del poder (¡ugh!)

«Después de todo, es tan solo otro ladrillo en la pared»

Vida carnal no es más que un frenesí

Todo el mal que me haces a mí

En realidad te lo infliges a ti

Si me matas, vuelvo a resurgir

Soy inmortal a lo Juram Abí

Mi funeral fue cuando nací

Y el puñal no cierra esa cicatriz

Voy a enmendar errores de aquí

Te dejo atrás, mundo de maniquí

No vo' a parar, no vo' a desistir

Hasta plasmar lo que en mis sueños vi

En el cristal de la matriz

Raperos hipócritas bobos

Me hablan de destrabar chakras mientras se fuman un Marlboro

Yo voy es pendiente de cerrar mi ciclo como la serpiente uroboros

Transformo impulsos animales en espirituales lingotes de oro

Mi sabiduría radica en reconocer lo que ignoro

El cosmos respira energía con forma de toro

Lo mismo hago yo cuando entono mis coros

Irradio realeza por todos mis poros

Porque soy el hijo de Dios

Y en mi corazón

Llevo tatuados los grados de su trono

Me enfoco en alcanzar aquello que yo me propongo

Sin nunca preguntarme cómo

Soy un aprendiz y maestro dentro de este eterno retorno

Condeno el sistema escolar y a sus pedagogos

Que asfixian la creatividad y premian al que memoriza todo como un loro

Lo que tú llamas «progresismo» no es más que censura que paga George Soros

Memorias pasadas son una ventana por la que no asomo

Allí las mañanas solo son de plomo

Vida carnal no es más que un frenesí

Todo el mal que me haces a mí

En realidad te lo infliges a ti

Si me matas vuelvo a resurgir

Soy inmortal a lo Juram Abí

Mi funeral fue cuando nací

Y el puñal no cierra esa cicatriz

Voy a enmendar errores de aquí

Te dejo atrás, mundo de maniquí

No vo' a parar, no vo' a desistir

Hasta plasmar lo que en mis sueños vi

En el cristal de la matriz

Mis arcángeles sollozan

Con lágrimas silenciosas

Hubieran querido saber qué funesta resolución

Me impulsó a franquear el cielo y sus fronteras

Para vagar en los laberintos fangosos de la materia

О лаконічна геометрія

Земля не показує мені нічого, крім ілюзій і фантазмів

Але ти носиш мене на своїх темних крилах

До обителі великого благодійника доби

Хто купає смертних у цілющому теплі своєї радості

Хто не вміє малювати ваші вуалі

Вхід до мого храму заборонено

За його неосвічену безтурботність

лежить прихований сліпий гнів

Я розцвітаю в середині

З усього старого, що гине

І те нове, що має народитися

Ключ до повноцінного життя — знання

Насолоджуйся задоволенням і виконуй обов'язок

Я відмовляюся відчувати прихильність

Зрозумій мене, я не можу любити тебе так, як ти хочеш, жінко

Найчистіші узи кохання розриваються, коли воно починає залежати

Навіть мої найчорніші ночі сяють Світанковою зіркою

Як та бджола, яка вже накопичила забагато меду

Мені стає погано знати

Я краще буду невідомим, ніж матиму величезний вплив, адаптуючись до вас

дурість

вони хочуть грати в шахи

З моєю долею, як Майкл Акіно з його проклятого Храму Сету

У мене завжди ненаситний апетит і нестримна спрага

Я більше не застосовую і не ігнорую 48 законів влади (тьфу!)

«Зрештою, це ще одна цеглинка в стіні»

Плотське життя — не що інше, як божевілля

Усе зло, що ти мені робиш

Ви фактично накликаєте це на себе

Якщо ти мене вб'єш, я воскресну

Я безсмертний для Джурам Абі

Мої похорони були, коли я народився

І кинджал не закриває той шрам

Я тут виправлю помилки

Я залишаю тебе позаду, світ манекенів

Я не зупинюся, не здамся

Аж поки не зафіксував те, що бачив уві сні

У матричному кристалі

Тупі лицемірні репери

Вони розповідають мені про розблокування чакр під час куріння Marlboro

Я збираюся замкнути свій цикл, як змія уроборос

Я перетворюю тваринні імпульси в духовні золоті злитки

Моя мудрість полягає в тому, щоб розпізнавати те, що я ігнорую

Космос дихає енергією у вигляді бика

Я роблю те саме, коли співаю свої хори

Я випромінюю королівство всіма своїми порами

Тому що я син Божий

І в моєму серці

Я зробив татуювання на ступенях його трону

Я зосереджуюсь на досягненні того, що пропоную

Ніколи не замислюючись як

Я учень і вчитель у цьому вічному поверненні

Я засуджую шкільну систему та її викладачів

Вони придушують творчість і винагороджують того, хто запам'ятовує все, як папуга

Те, що ви називаєте «прогресивізмом», — це не що інше, як цензура, оплачена Джорджем Соросом

Минулі спогади - вікно, крізь яке я не заглядаю

Там ранки тільки свинцеві

Плотське життя — не що інше, як божевілля

Усе зло, що ти мені робиш

Ви фактично накликаєте це на себе

Якщо ти мене вб'єш, я воскресну

Я безсмертний для Джурам Абі

Мої похорони були, коли я народився

І кинджал не закриває той шрам

Я тут виправлю помилки

Я залишаю тебе позаду, світ манекенів

Я не зупинюся, не здамся

Аж поки не зафіксував те, що бачив уві сні

У матричному кристалі

мої архангели плачуть

з тихими сльозами

Вони б хотіли знати, яка фатальна розв'язка

Це спонукало мене перетнути небо та його межі

Блукати в каламутних лабіринтах матерії