Story Of Isaac - Suzanne Vega

The door it opened slowly,

my father he came in, was nine years old.

And he stood so tall above me,

his blue eyes they were shining

and his voice was very cold.

He said, «I've had a vision

and you know I’m strong and holy,

I must do what I’ve been told.»

So he started up the mountain,

I was running, he was walking,

and his axe was made of gold.

Well, the trees they got much smaller,

the lake a lady’s mirror,

we stopped to drink some wine.

Then he threw the bottle over.

Broke a minute later

and he put his hand on mine.

Thought I saw an eagle

but it might have been a vulture,

I never could decide.

Then my father built an altar,

he looked once behind his shoulder,

he knew I would not hide.

You who build these altars now

to sacrifice these children,

you must not do it anymore.

A scheme is not a vision

and you never have been tempted

by a demon or a god.

You who stand above them now,

your hatchets blunt and bloody,

you were not there before,

when I lay upon a mountain

and my father’s hand was trembling

with the beauty of the word.

And if you call me brother now,

forgive me if I inquire,

«Just according to whose plan?»

When it all comes down to dust

I will kill you if I must,

I will help you if I can.

When it all comes down to dust

I will help you if I must,

I will kill you if I can.

And mercy on our uniform,

man of peace or man of war,

the peacock spreads his fan.

Двері вони повільно відчинялися,

мій батько, він прийшов, йому було дев’ять років.

І він стояв так високо наді мною,

його блакитні очі вони сяяли

і його голос був дуже холодним.

Він сказав: «У мене було бачення

і ти знаєш, що я сильний і святий,

Я мушу робити те, що мені сказали».

Тож він піднявся на гору,

Я бігав, він ішов,

і його сокира була з золота.

Ну а дерев у них стало набагато менше,

озеро жіноче дзеркало,

ми зупинилися випити вина.

Потім перекинув пляшку.

Через хвилину зламався

і він поклав мою руку.

Думав, я бачив орла

але це міг бути гриф,

Я ніколи не міг вирішити.

Тоді мій батько побудував вівтар,

він зазирнув одного разу за плече,

він знав, що я не буду ховатися.

Ви, які зараз будуєте ці вівтарі

принести в жертву цих дітей,

ви більше не повинні це робити.

Схема — це не бачення

і ти ніколи не спокушався

 демоном чи богом.

Ти, що стоїть над ними зараз,

твої сокири тупі й криваві,

вас там не було раніше,

коли я лежав на горі

і рука мого батька тремтіла

з красою слова.

І якщо ти називаєш мене братом зараз,

вибачте мене, якщо я запитаю,

«Просто за чиїм планом?»

Коли все зійде на порох

Я вб’ю тебе, якщо му муся,

Я допоможу вам, якщо зможу.

Коли все зійде на порох

Я допоможу тобі, якщо му требу,

Я вб’ю тебе, якщо можу .

І милосердя на нашому мундирі,

людина миру чи людина війни,

павич розгортає віяло.