Song In Red and Gray - Suzanne Vega

The reproach on your daughter’s most beautiful face

Made me wonder just how she could know

Of that something that happened between you and me

So much more than a long time ago

Her mother, I can see, lives within her still

Cause she looked at me with her eyes

Though I had only just met her right then

I feel that she peeled back my guilty disguise

Did I break the thread, or did you break the thread?

Well at this point we could ask who cares

As for the promises broken and frayed

Well it’s 19 years late for repairs

The grey pewter vase held a deep red rose

One piece of coral shone white

By the brass candlestick near your red velvet coat

Is everything I can recall of one night

Will you please tell me why I remember these things

After all of this time, I don’t know

I must have left all those feelings inside

'Cause that year I had no courage to show

Was I the name you could never pronounce?

Or did I even figure at all?

All of this happened before she was born

Did I shadow her young pencil marks on the wall?

Still, I am sure I was only but one

Of a number who darkened that door

Of your home and your hearth and your family and wife

Who’d been darkened so often before

And the red leaf looks to the hard gray stone

To each other, they know what they mean

Somewhere, their future is still yet to come

In ways that are yet as of now unforeseen

Докір на найкрасивішому обличчі вашої дочки

Змусило мене задуматися, як вона могла знати

Про те, що сталося між вами і мною

Набагато більше, ніж давно

Я бачу, що її мати живе в ній досі

Бо вона подивилася на мене очима

Хоча я тільки тоді зустрів її

Я відчуваю, що вона зняла мій маск провини

Я обірвав ланцюжок, чи ви обірвали нитку?

Ну, зараз ми можемо запитати, кого це хвилює

Щодо обіцянок, порушених і невиконаних

Ну, на ремонт спізнюється на 19 років

У сірій олов’яній вазі трималася насичено-червона троянда

Один шматок коралу сяяв білим

Біля латунного свічника біля вашого червоного оксамитового пальта

Це все, що я можу пригадати одної ночі

Скажіть, будь ласка, чому я пам’ятаю ці речі

Через весь цей час я не знаю

Я, мабуть, залишив усі ці почуття всередині

Тому що того року в мене не було сміливості показати

Я — це ім’я, яке ви ніколи не могли вимовити?

Або я взагалі придумав?

Усе це сталося ще до її народження

Я затінював її молоді сліди олівцем на стіні?

Проте я впевнений, що був лише одним

З числа тих, хто затемнив ці двері

Вашого дому, вашого вогнища, вашої родини та дружини

Хто раніше так часто був затемнений

І червоний лист дивиться на твердий сірий камінь

Один для одного вони знають, що мають на увазі

Десь їхнє майбутнє ще попереду

Спосібами, які поки непередбачувані