The Johnny Cash Trail - Sun Kil Moon, Mark Kozelek

I wake up in the morning next to you

Muted sunshine pouring through

And from my bedroom we see so many trees reaching for the sky

Italian redwoods and pines and sequoias and oaks so green

And like a magnet I’m drawn to you

And like an anchor cast into the ocean from a ship, I fall into you

I hear my garden calling me

The begonias, the English lavenders, the violas, and the lilies,

and the California poppies

And the morning glories

And my herb garden full of parsley, various mints, and rosemary

Hey, let’s go take a walk along The Johnny Cash Trail

Splash around in the American River, walk across the bridges, and through the

central California hills

And walk by Folsom Prison

I heard Suge Knight did some time in there

It made me hurt, when in the documentary, he said, «How could it be me?

'Pac was worth more alive than dead.»

And now I’m laying on my couch on my wrap-around porch

A distraught friend’s coming over, her and her husband are talking divorce

I’ve made the guest room nice for her, fresh pillow cases and clean sheets

And I put a blue vase in the window full of morning glories

And I’m re-reading Nine Stories as we wait for her, I haven’t read it since my

early 20s

Oh that’s right, Seymour Glass, Seymour Glass lost his mind, and on this planet

he wasn’t meant to last

And in the story Uncle Wiggily in Connecticut, I’d forgotten about how Eloise

cried to Mary Jane in the end

When she remembered the girl from school making fun of her brown-and-yellow

dress

And while rereading For Esmé— With Love and Squalor, I thought I’m a little bit

like Henry Miller, and a little bit like J.D. Sallinger

I’m like Sallinger in that I like my solitude and my privacy, and I’m like

Miller in that I can also be gregarious and fairly good socially

And like both of them I’m funny and to the point, like both of 'em I can pull

at your heartstrings

But overall, I’m more like Miller in that I write autobiographically

Direct and reckless Sallinger goes for the heart, Miller goes for the solar

plexus

And I close the book when my friend pulls up the driveway

She’s in tears and I show her to her room, she tells me that she’ll be hiding

away

And Caroline goes to the bedroom, and we kiss goodnight

And I tell her and my friend downstairs that I’ll be nearby

On the patio, next to a pack of cigarettes, looking up to the stars in the sky

The breeze is mild, the euphoric scents of my Island Pines

Watering Spanish faces full of succulents and weeds and cacti

And a part of me is living, but a part of me feels like it has died

All I know is that the atmosphere tonight is all mine

Down the stairs is one of my best friends and upstairs is the love of my life

Amd I’m out here under the porchlight looking out for both of them

Like Atticus Finch on the courthouse steps protecting Tom Robinson

The world is at once so painful and uncertain and yet so blind

All I know for sure is that the atmosphere tonight is all mine

And I’m rereading another story, Pretty Mouth and Green My Eyes

Я прокидаюся вранці поряд з тобою

Приглушене сонце лине

І з моєї спальні ми бачимо стільки дерев, що тягнуться до неба

Італійські секвої, сосни, секвойя та дуби такі зелені

І як магніт мене тягне до тебе

І як якір, кинутий в океан з корабля, я впадаю в тебе

Я чую мій садок кличе мене

Бегонії, англійські лаванди, віоли та лілії,

і каліфорнійські маки

І іпомея

І мій трав’яний сад, повний петрушки, різних м’ят і розмарину

Привіт, давайте прогуляємося The Johnny Cash Trail

Поплескатися в Американ-Рівер, пройтися по мостах і через

пагорби центральної Каліфорнії

І пройдіть повз тюрми Фолсом

Я чув, що Шуг Найт провів там деякий час

Мені стало боляче, коли в документальному фільмі він сказав: «Як це міг бути я?

«Пак коштував більше, ніж живий, ніж мертвий».

А зараз я лежу на мому диванті на моєму огинальному ганку

Приходить розгублена подруга, вона та її чоловік говорять про розлучення

Я зробив для неї приємну кімнату для гостей, свіжі наволочки та чисту постіль

І я поставив блакитну вазу у віконце, повне ранкової слави

І я перечитую Дев’ять оповідань, поки ми чекаємо її, я не читав їх відколи

початку 20-х років

Правильно, Сеймур Гласс, Сеймур Гласс втратив розум, і на цій планеті

він не був призначений тривати

А в історії Дядько Віггілі в Коннектикуті я забув про те, як Елоїза

— крикнув у кінці Мері Джейн

Коли вона згадала, як дівчина зі школи висміювала її коричнево-жовтий

сукня

І, перечитуючи For Esmé— With Love and Squalor, я подумав, що я трошки

як Генрі Міллер і трохи як Дж. Д. Селінджер

Я схожий на Селінджера в тому, що мені подобається моя самотність і конфіденційність, і я люблю

Міллера в тому, що я також можу бути товариським і досить хорошим у соціумі

І, як вони обидва, я смішний і суцільний, як і вони обидва, я можу витягнути

до душі

Але в цілому я більше схожий на Міллера в тому, що пишу автобіографічно

Прямий і безрозсудний Селінджер йде за серцем, Міллер - за сонячним

сплетіння

І я закриваю книгу, коли мій друг під’їжджає на під’їзд

Вона в сльозах, і я провожу її до її кімнати, вона каже мені що буде сховатися

далеко

І Керолайн йде до спальні, і ми цілуємо на добраніч

І я говорю їй та своєму другові внизу, що буду поруч

На патіо, біля пачки сигарет, дивлячись на зірки на небі

Вітер м’який, ейфорійні запахи мого острівного сосен

Поливають іспанські обличчя, повні сукулентів, бур’янів і кактусів

І частина мене жива, але частина мені здається, що вона померла

Все, що я знаю, — це атмосфера цього вечора — моя

Вниз по сходах один із моїх кращих друзів, а нагорі — кохання мого життя

А я тут під ліхтарем і дивлюся на них обох

Як Аттікус Фінч на сходах суду, що захищає Тома Робінсона

Світ  водночас  такий болісний, невизначений і водночас такий сліпий

Єдине, що я знаю напевно, це те, що атмосфера цього вечора — моя

І я перечитую іншу історію, «Гаренький рот і зелені мої очі».