Да Винчи - Стольный Град, YARMAK, Фир

Припев:

Я в деле, снова сажусь ночами за верстак.

Я в деле, что оставлю после на листах.

Я в деле, и пусть звучат треки абсурдно нынче.

Я в деле, ты разгадай это как код Да Винчи.

Вся моя музыка холсты из пряжи,

Каждый мазок обдуман и заряжен.

Все мои мысли выльются в пейзажи.

Эти картины, нет, не для продажи.

Перевожу слова на цифру, а куплеты в матрицу.

Я в мастерской мозгую с понедельника по пятницу.

Луна молчит, и сверху смотрит так коварно.

В борьбе за правду я готов выступить авангардом.

Стиль Дарта Вейдера, но светлая сторона силы,

Фильтры и фейдеры сигнал этот не скомпрессируют.

Насколько сильная в тебе жажда тайн и загадок.

Тебе по силам высота мыслей Карлоса Гона.

Да, это клёво стать тут новым Королёвым, друг.

И под гитару разобраться в сути теорий и струн.

Я дам заряд, пускай заря новой эры нагрянет,

Мы с тобой вместе переварим тут и кнут, и пряник.

Припев:

Я в деле, снова сажусь ночами за верстак.

Я в деле, что оставлю после на листах.

Я в деле, и пусть звучат треки абсурдно нынче.

Я в деле, ты разгадай это как код Да Винчи.

И за закрытой дверью шесть продуктивных деталей,

Крутит механизм из стали с помощью магии и знаний.

Каждый из нас тут архитектор, художник, писатель.

Мыслитель, создатель, ты ж у нас критик, приятель.

Ты стал участником игры минутой ранее,

Нажав на плеер, значит должен четко услышать задание.

Аудиофайлы те же письма, передай послание.

Закон нашей планеты практика плюс созидание.

Алхимик, по углам книги,

Окна закрыты, видны лишь огня блики,

Раздуваются меха, рождая пламя, что металл плавит.

Всё теряется в веках, а там посланий не мало.

Да, нынче, я как Да Винчи,

Словно дар свыше, кто-то диктует,

Моя рука только пишет для всех, кто услышит,

Мы можем летать ещё выше.

Припев:

Я в деле, снова сажусь ночами за верстак.

Я в деле, что оставлю после на листах.

Я в деле, и пусть звучат треки абсурдно нынче.

Я в деле, ты разгадай это как код Да Винчи.

Я одержим творить, пускай и не понят.

Та как эпитет аналитиков элиты сия не подходит,

Сам по себе, плевать, что знатью не признан.

Ведь эту музыку уже назвали сюрреализмом.

И вот он запах закулисья,

Полный зал, на сцене фортепьяно,

Артист инкогнито, что верил своему изъяну.

Коснется клавиш будто каниберс,

Ликует публика, но опустится занавес.

Стольный Град — Да Винчи.

Альбом: «Пока районы не спят».

Март, 2016.

Приспів:

Я в справі, знову сідаю ночами за верстат.

Я в справі, що залишу після на листах.

Я в справі, і нехай звучать треки абсурдно нині.

Я в справі, ти розгадай це як код Так Вінчі.

Вся моя музика полотна з пряжі,

Кожен мазок обдуманий і заряджений.

Усі мої думки виллються в пейзажі.

Ці картини, ні, не для продажу.

Перекладаю слова на цифру, а куплети в матрицю.

Я в майстерні мозкую з понеділка по п'ятницю.

Місяць мовчить, і зверху дивиться так підступно.

У боротьбі за правду я готовий виступити авангардом.

Стиль Дарта Вейдера, але світла сторона сили,

Фільтри та фейдери сигнал цей не компресують.

Наскільки сильна в тебе жадоба таємниць і загадок.

Тобі по силах висота думок Карлоса Гона.

Так, це кльово стати тут новим Королевим, друже.

І під гітару розібратися в суті теорій і струн.

Я дам заряд, нехай зоря нової ери нагряне,

Ми з тобою разом переваримо тут і батіг, і пряник.

Приспів:

Я в справі, знову сідаю ночами за верстат.

Я в справі, що залишу після на листах.

Я в справі, і нехай звучать треки абсурдно нині.

Я в справі, ти розгадай це як код Так Вінчі.

І за зачиненими дверима шість продуктивних деталей,

Крутить механізм із стали за допомогою магії та знань.

Кожен із нас тут архітектор, художник, письменник.

Мислитель, творець, ти ж у нас критик, приятель.

Ти став учасником гри хвилиною раніше,

Натиснувши на плеєр, значить повинен чітко почути завдання.

Аудіофайли ті же листи, передай послання.

Закон нашої планети – практика плюс творення.

Алхімік, по кутах книги,

Вікна зачинені, видно лише вогню відблиски,

Роздмухуються хутра, народжуючи полум'я, що метал плавить.

Все губиться у століттях, а там послань не мало.

Так, нині, я як Так Вінчі,

Немов дар згори, хтось диктує,

Моя рука тільки пише для всіх, хто почує,

Ми можемо літати ще вище.

Приспів:

Я в справі, знову сідаю ночами за верстат.

Я в справі, що залишу після на листах.

Я в справі, і нехай звучать треки абсурдно нині.

Я в справі, ти розгадай це як код Так Вінчі.

Я одержимий творити, нехай і не зрозумілий.

Так як епітет аналітиків еліти ця не підходить,

Сам по собі, начхати, що знати не визнаний.

Адже цю музику вже назвали сюрреалізмом.

І ось він запах лаштунки,

Повний зал, на сцені фортепіано,

Артист інкогніто, що вірив своїй ваді.

Торкнеться клавіш як каніберс,

Радіє публіка, але опуститься завіса.

Стольний Град - Так Вінчі.

Альбом: «Поки що райони не сплять».

Березень, 2016 року.