The Empty Chair - Sting, J. Ralph

If I should close my eyes, that my soul can see,

And there's a place at the table that you saved for me.

So many thousand miles over land and sea,

I hope to dare, that you hear my prayer,

And somehow I'll be there.

It's but a concrete floor where my head will lay,

And though the walls of this prison are as cold as clay.

But there's a shaft of light where I count my days,

So don't despair of the empty chair,

And somehow I'll be there.

Some days I'm strong, some days I'm weak,

And days I'm so broken I can barely speak,

There’s a place in my head where my thoughts still roam,

Where somehow I've come home.

And when the Winter comes and the trees lie bare,

And you just stare out the window in the darkness there.

Well I was always late for every meal you'll swear,

But keep my place and the empty chair,

And somehow I'll be there,

And somehow I'll be there.

Якби я заплющив очі, щоб моя душа побачила,

І є місце за столом, яке ти зберіг для мене.

Стільки тисяч миль над землею й морем,

Я сподіваюся наважитися, щоб ти почула мою молитву,

І якось я буду там.

Це лише бетонна підлога, де моя голова буде лежати,

І хоча стіни цієї в’язниці холодні, як глина.

Але є промінь світла, де я рахую свої дні,

Тож не впадай у відчай у порожньому кріслі,

І якось я буду там.

Іноді я сильний, іноді я слабкий,

І дні, коли я такий зламаний, я ледве можу говорити,

У моїй голові є місце, де мої думки все ще блукають,

Куди якось прийшов додому.

А коли прийде зима і дерева лежать голими,

А ти просто дивишся у вікно в темряві там.

Ну, я завжди спізнювався на кожну їжу, як ти клянешся,

Але збережи моє місце і порожній стілець,

І якось я буду там,

І якось я буду там.