Колыбельная - Стас Пьеха

Бродит тихой сапою ночь, да по околице

Ветрянные мельницы замедляют ход.

Спи, моя тревожная, спи моя бессонница,

И во сне увидишь ты розовый восход.

Заметают лестницы листья клена яркие.

Некуда нам плыть теперь, ночь нам песнь поет.

Холмик запорошенный сменят страны жаркие,

Волчью серенаду — розовый восход.

Что за шорох чудится?

Это сон спускается,

И уносит звезды в неба магистраль.

Что приснится — сбудется, кто обидел — мается.

Расписные грезы, Розовая даль…

Комната украшена серебром луны,

Но не долго тешится ею небосвод.

Просыпайся, милая, сбудутся все сны.

За окошком стелится розовый восход…

Бродить тихою сапою ніч, так по околиці

Вітряки уповільнюють хід.

Спи, моя тривожна, спи моє безсоння,

І во сні побачиш ти рожевий схід.

Замітають сходи листя клена яскраве.

Нема куди нам плисти тепер, ніч нам пісня співає.

Холмік порошений змінять країни спекотні,

Вовчу серенаду - рожевий схід.

Що за шерех здається?

Це сон спускається,

І забирає зірки в небо магістраль.

Що присниться — збудеться, хто образив — мається.

Розписні мрії, Рожева далечінь.

Кімната прикрашена сріблом місяця,

Але недовго тішиться нею небо.

Прокидайся, люба, збудуться всі сни.

За вікном стелиться рожевий схід.