Гордость - Стас Пьеха

Снег срывался с небосклона

Легкий как перо

Он падал на перрон

И на первый путь

До последнего вагона

За тобой бежал

Я не провожал

Я хотел вернуть

Я говорил что это гордость

Поймешь, но не сразу

Ты будешь вспоминать

Мой голос и каждую фразу

И этот снег и этот вечер

И суету вокзала

Ты это будешь помнить вечно

Как ты отказала

Запивая черным кофе

Пачку сигарет

Я встречал рассвет

В четырех стенах

В доме где жила любовь

Осталась только тень

Мятая постель

И Луна, Луна

Я говорил что это гордость

Поймешь, но не сразу

Я буду вспоминать

Твой голос и каждую фразу

И этот снег и этот вечер

И суету вокзала

Я это буду помнить вечно

Как ты отказала

Я говорил что это гордость

Поймешь, но не сразу

Ты будешь вспоминать

Мой голос и каждую фразу

И этот снег и этот вечер

И суету вокзала

Ты это будешь помнить вечно

Как ты отказала

Сніг зривався з небосхилу

Легкий як перо

Він падав на перон

І на перший шлях

До останнього вагона

За тобою біг

Я не проводжав

Я хотів повернути

Я казав що це гордість

Зрозумієш, але не відразу

Ти будеш згадувати

Мій голос та кожну фразу

І цей сніг, і цей вечір

І суєту вокзалу

Ти це пам'ятатимеш вічно

Як ти відмовила

Запиваючи чорною кавою

Пачку цигарок

Я зустрічав світанок

У чотирьох стінах

У будинку де жило кохання

Залишилася тільки тінь

М'ята постіль

І Місяць, Місяць

Я казав що це гордість

Зрозумієш, але не відразу

Я буду згадувати

Твій голос та кожну фразу

І цей сніг, і цей вечір

І суєту вокзалу

Я це пам'ятатиму вічно

Як ти відмовила

Я казав що це гордість

Зрозумієш, але не відразу

Ти будеш згадувати

Мій голос та кожну фразу

І цей сніг, і цей вечір

І суєту вокзалу

Ти це пам'ятатимеш вічно

Як ти відмовила