Завяжи мои глаза - ST

Мое детство — по переулкам и дворам,

На турниках, ведь улица не любит слабых.

И я не верю ментам, и никогда не верил,

Верил дубинкам, что не оставляли синяков на теле.

Не верил *укам, что по утрам в постели

Мне ссали в уши про любовь, а за спиной *издели.

И я не верю в любовь, бегу от отношений,

Как только на своей шее почувствую ошейник.

Друзья кидают ради телок или ради денег,

Или ради денежных телок и надменных истерик.

Кому здесь можно верить?

Кому какое дело?

Давно проверено — своя рубаха ближе к телу.

Столько людей кричат, что сделали мою карьеру,

Но если у меня контракт, то он с Люцифером.

Припев:

Завяжи мои глаза, заглуши эти голоса внутри.

Этот мир сходит с ума, мне нужна тишина на миг.

Завяжи мои глаза, заглуши эти голоса внутри.

Этот мир сходит с ума, мне нужна тишина на миг.

Мы вспоминаем Ветеранов 9-го мая,

Но каждый день забываем, за что они сражались.

И бабушки в метро все также вызывают жалость,

Просят милостыню в орденах и медалях.

Жалость за поколение детей и внуков,

И как, ответь, на старика поднять возможно руку?

Пусть говорят на «Первом» — им рейтинг обеспечен,

Но у людей нормальных теряется дар речи.

Люди хотят чужую жизнь комментить словно фото.

Гоняют слухи, как теннисисты мяч по корту.

Роют кротам подобно — слепо, зато старательно

Новое поколение потеряно где-то ВКонтакте.

Я не силен в политике и не люблю, когда

По телеку влабла срывает с уст: бла-бла.

Моя страна устала, ей нужна тишина.

Фемида правосудия слепа, завяжи глаза.

Припев:

Завяжи мои глаза, заглуши эти голоса внутри.

Этот мир сходит с ума, мне нужна тишина на миг.

Завяжи мои глаза, заглуши эти голоса внутри.

Этот мир сходит с ума, мне нужна тишина на миг.

Моє дитинство— по провулках і дворах,

На турниках, адже вулиця не любить слабких.

І я не вірю ментам, і ніколи не вірив,

Вірив кийкам, що не залишали синців на тілі.

Не вірив *укам, що вранці в постелі

Мені ссали в вуха про любов, а за спиною *виробили.

І я не вірю в любов, біжу від стосунків,

Як тільки на своїй шиї відчую нашийник.

Друзі кидають заради телиць або заради грошей,

Або заради грошових телиць і гордовитих істерик.

Кому можна вірити?

Кому яке діло?

Давно перевірено - своя сорочка ближче до тіла.

Стільки людей кричать, що зробили мою кар'єру,

Але якщо у мене контракт, то він з Люцифером.

Приспів:

Зав'яжи мої очі, заглуши ці голоси всередині.

Цей світ сходить з розуму, мені потрібна тиша на мить.

Зав'яжи мої очі, заглуши ці голоси всередині.

Цей світ сходить з розуму, мені потрібна тиша на мить.

Ми згадуємо Ветеранів 9-го травня,

Але кожного дня забуваємо, за що вони боролися.

І бабусі в метро все також викликають жалість,

Просять милостиню в орденах і медалях.

Жаль за покоління дітей та онуків,

І як, відповідай, на старого підняти можливо руку?

Нехай говорять на «Першому» — ним рейтинг забезпечений,

Але у людей нормальних втрачається дар мови.

Люди хочуть чуже життя коментувати наче фото.

Ганяють чутки, як тенісисти м'яч по корту.

Роють кротам подібно — сліпо, зате старанно

Нове покоління втрачено десь у ВКонтакті.

Я не сильний у політиці і не люблю, коли

По телеку влабла зриває з уст: бла-бла.

Моя країна втомилася, їй потрібна тиша.

Феміда правосуддя сліпа, зав'яжи очі.

Приспів:

Зав'яжи мої очі, заглуши ці голоси всередині.

Цей світ сходить з розуму, мені потрібна тиша на мить.

Зав'яжи мої очі, заглуши ці голоси всередині.

Цей світ сходить з розуму, мені потрібна тиша на мить.