Родители - ST

Я буду лучшим, даже если я

Сказал тебе это всего лишь раз

Бьются сердца, бьются на счастье блюдца

Растёт сын без отца, на улице дети дерутся

И я не пойму до конца, стоит ли писать о том

Может ли плохой сын стать хорошим отцом

Хорошим отцом

Я с детства знал, что разведутся мои родители

И рос, смотря с конца сериал, которого был главным зрителем

Сюжет обыденный, никто не устраивал драмы, но

Я подсознательно, видимо, во всём винил маму

Причём я это осознал, начав писать об этом

Под моросящий дождь моего тридцатого лета

Я, бабушка и ты — мы жили на твою зарплату

Мама, прости, ты ни в чём не виновата

Ты научила не бояться никого

Причём на эту тему не сказав ни слова

Я просто видел, что, когда отец ушёл

Ты без него училась каждый день жить снова,

А я, отнюдь не идеальный сын

Я балагур, придурок и повеса

И я, наверно, мог бы стать другим, мам,

Но это вряд ли в наших с тобой интересах

Бьются сердца, бьются на счастье блюдца

Растёт сын без отца, на улице дети дерутся

И я не пойму до конца, стоит ли писать о том

Может ли плохой сын стать хорошим отцом

Хорошим отцом

Уход отца не стал сюрпризом для меня

Он клал часы на телевизор после на слово «Семья»

Мама пила, отца это бесило — а кого не взбесит?

В общем, я словно жил в одном большом бракоразводном процессе

Стал интересен рэп и мир песен в плеере

Так были не слышны крики из-за закрытой на кухню двери

Чем больше становилось ссор, тем шире фонотека

Мы вроде бы семья, но мы три разных человека,

А если о плохом, то мы не друзья,

А если о хорошем, то мы не враги

Мама, прости за то, что воровал

За это по сей день я раздаю долги

Мама, прости, что твой сын такой

Не пишет, не звонит и «Как дела?»

не спросит

За то, что с детства домой ни ногой,

Но мы не виноваты, что отец нас бросил

Бьются сердца, бьются на счастье блюдца

Растёт сын без отца, на улице дети дерутся

И я не пойму до конца, стоит ли писать о том

Может ли плохой сын стать хорошим отцом

Хорошим отцом

Я буду найкращим, навіть якщо я

Сказав тобі це лише раз

Б'ються серця, б'ються на щастя блюдця

Зростає син без батька, на вулиці діти б'ються

І я не зрозумію до кінця, чи варто писати про те

Чи може поганий син стати добрим батьком

Гарним батьком

Я з дитинства знав, що розлучаться мої батьки

І ріс, дивлячись із кінця серіал, якого був головним глядачем

Сюжет звичайний, ніхто не влаштовував драми, але

Я підсвідомо, мабуть, у всьому звинувачував маму

Причому я це зрозумів, почавши писати про це

Під мій дощ мого тридцятого літа

Я, бабуся і ти – ми жили на твою зарплату

Мамо, вибач, ти ні в чому не винна

Ти навчила не боятися нікого

Причому на цю тему, не сказавши ні слова

Я просто бачив, що коли батько пішов

Ти без нього вчилася щодня жити знову,

А я, аж ніяк не ідеальний син

Я балагур, придурок та гульвіса

І я, мабуть, міг би стати іншим, мам,

Але це навряд чи в наших із тобою інтересах

Б'ються серця, б'ються на щастя блюдця

Зростає син без батька, на вулиці діти б'ються

І я не зрозумію до кінця, чи варто писати про те

Чи може поганий син стати добрим батьком

Гарним батьком

Відхід батька не став сюрпризом для мене

Він клав годинник на телевізор після слова «Сім'я»

Мама пила, батька це дратувало — а кого не розлютить?

Загалом, я ніби жив у одному великому шлюборозлучному процесі

Став цікавий реп та світ пісень у плеєрі

Так були не чутні крики через зачинені на кухню двері

Чим більше сварок, тим ширше фонотека

Ми начебто сім'я, але ми три різні людини,

А якщо про погане, то ми не друзі,

А якщо про хороше, то ми не вороги

Мамо, вибач за те, що крав

За це досі я роздаю борги

Мамо, вибач, що твій син такий

Не пише, не дзвонить і «Як справи?»

не спитає

За те, що з дитинства додому ні ногою,

Але ми не винні, що батько нас покинув

Б'ються серця, б'ються на щастя блюдця

Зростає син без батька, на вулиці діти б'ються

І я не зрозумію до кінця, чи варто писати про те

Чи може поганий син стати добрим батьком

Гарним батьком