Под прицелом - ST

Взятый под прицел он,

Умирал, но пел он.

Обводили мелом,

Люди его тело.

Раненый в сердце на вылет,

Врачи диагностировали перелом крыльев.

Его глаза уставшие от пыли,

Скрывали темные очки поверх сухожилий.

Минуты застыли в морщинах,

Освобожденный Джанго, Тарантино.

Длинные паузы, выстрелы в спину,

Стрелы Святого Валентина.

Он играл стиснувши струны от боли,

Все чаще дежестив веселого застолья.

Его встречали и с солью и хлебом,

Закрытые мероприятия под открытом небом.

А он им пел, как когда-то в подъезде,

Свою история зависимости и болезни.

Словно на клетке лестничной стоя,

Чувство полета, чувство шестое.

Припев:

Взятый под прицел он,

Умирал, но пел он.

Умирал, но пел.

Обводили мелом,

Люди его тело,

А он дальше пел.

Доброе утро в прокуренной кухне,

Где никогда не тухнет лампочка Ильича.

Причал надежды, увера за пазухой в бухте,

Распахнутые двери на оборот ключ.

Молчание затянулось и выпустило дым,

К святым, так тянутся грешные души.

Лучше не понятным, чем понятым,

Он выворачивал чувства наружу.

Простуженный и продутый он пел,

Шипел виниловозеленым змеем.

Двадцатка легких ушла на расстрел,

Он шел, ведь его где-то ждала посильнее.

Музыка, как способ свести с жизнью счеты,

Шестое чувство, чувство полета.

Выше высоток над крышами зданий,

Криком души оборвалось молчание.

Припев:

Взятый под прицел он,

Умирал, но пел он.

Умирал, но пел.

Обводили мелом,

Люди его тело,

А он дальше пел.

Взятый под прицел он,

Умирал, но пел он.

Умирал, но пел.

Обводили мелом,

Люди его тело,

А он дальше пел.

Взятый под прицел он,

Умирал, но пел он.

Умирал, но пел.

Обводили мелом,

Люди его тело,

А он дальше пел.

Взятий під приціл він,

Вмирав, але співав він.

Обводили крейдою,

Люди його тіло.

Поранений у серце на виліт,

Лікарі діагностували перелом крил.

Його очі втомлені від пилу,

Приховували темні окуляри поверх сухожилля.

Хвилини застигли в зморшках,

Звільнений Джанго, Тарантіно.

Довгі паузи, постріли в спину,

Стріли Святого Валентина.

Він грав стиснувши струни від болю,

Дедалі частіше дежестив веселого застілля.

Його зустрічали і з сіллю і хлібом,

Закриті заходи просто неба.

А він ним співав, як колись у під'їзді,

Свою історію залежності та хвороби.

Немов на клітині сходової стоячи,

Почуття польоту, почуття шосте.

Приспів:

Взятий під приціл він,

Вмирав, але співав він.

Вмирав, але заспівав.

Обводили крейдою,

Люди його тіло,

А він далі співав.

Доброго ранку в прокуреної кухні,

Де ніколи не гасне лампочка Ілліча.

Причал надії, увіру за пазухою в бухті,

Відчинені двері на ключ.

Мовчання затяглося і випустило дим,

До святих, так тягнуться грішні душі.

Краще не зрозумілим, ніж зрозумілим,

Він вивертав почуття назовні.

Застуджений і продутий він співав,

Шипел вінілововозим змієм.

Двадцятка легень пішла на розстріл,

Він ішов, адже його десь чекала сильніше.

Музика, як спосіб звести з життям рахунки,

Шосте почуття, політ.

Вище висоток над дахами будівель,

Криком душі обірвалося мовчання.

Приспів:

Взятий під приціл він,

Вмирав, але співав він.

Вмирав, але заспівав.

Обводили крейдою,

Люди його тіло,

А він далі співав.

Взятий під приціл він,

Вмирав, але співав він.

Вмирав, але заспівав.

Обводили крейдою,

Люди його тіло,

А він далі співав.

Взятий під приціл він,

Вмирав, але співав він.

Вмирав, але заспівав.

Обводили крейдою,

Люди його тіло,

А він далі співав.