Письмо к женщине - ST

На фото Сергей Есенин

Вы помните?

Вы все, конечно, помните,

Как я стоял, приблизившись к стене.

Взволнованно ходили вы по комнате

И что-то резкое в лицо бросали мне!

Вы говорили: Нам пора расстаться,

Что вас измучила моя шальная жизнь;

Что вам пора за дело приниматься,

А мой удел — катиться дальше, вниз!

Любимая!

Меня вы не любили.

Не знали вы, что в сонмище людском

Я был, как лошадь, загнанная в мыле,

Пришпоренная смелым ездоком.

Не знали вы, что я в сплошном дыму,

В развороченном бурей быте

С того и мучаюсь, что не пойму —

Куда несет нас рок событий.

Тогда и я, под дикий шум,

Но зрело знающий работу,

Спустился в корабельный трюм,

Чтоб не смотреть людскую рвоту.

Тот трюм был — Русским кабаком;

И я склонился над стаканом,

Чтоб, не страдая ни о ком,

Себя сгубить в угаре пьяном.

Любимая!

Я мучил вас,

У вас была тоска в глазах усталых:

Что я пред вами напоказ

Себя растрачивал в скандалах.

Но вы не знали, что в сплошном дыму,

В развороченном бурей быте

С того и мучаюсь, что не пойму,

Куда несет нас рок событий…

На фото Сергій Єсенін

Ви пам'ятайте?

Ви, звичайно, пам'ятаєте,

Як я стояв, наблизившись до стіни.

Схвильовано ходили ви по кімнаті

І щось різке в обличчя кидали мені!

Ви говорили: Нам пора розлучитися,

Що вас змучило моє шалене життя;

Що вам пора за справу прийматися,

А мій спадок котитися далі, вниз!

Улюблена!

Мене ви не любили.

Не знали ви, що в сонмище людському

Я був, як кінь, загнаний у милі,

Пришпорена сміливим їздом.

Не знали ви, що я в суцільному диму,

У розвернутому бурею побуті

Тому й мучаюся, що не розумію—

Куди несе нас доля подій.

Тоді і я, під дикий гомін,

Але зріло знає роботу,

Спустився в корабельний трюм,

Щоб не дивитися людське блювання.

Той трюм був Російським шинком;

І я схилився над склянкою,

Щоб, не страждаючи ні про,

Себе занапастити в чаді п'яним.

Улюблена!

Я мучив вас,

У вас була туга в очах втомлених:

Що я перед вами напоказ

Себе витрачав у скандалах.

Але ви не знали, що в суцільному диму,

У розвернутому бурею побуті

Тому і мучаюся, що не зрозумію,

Куди несе нас доля подій…