Исповедь - ST

Истина в вине, и когда чаша испита до дна,

Моя вена остается болью.

Слова ложатся на перину листа,

Чистого мыслями.

Исповедь у иконы священного образа,

Проза — не моя стезя.

Рифма, поэзия, она ли тебе, брат, нужна?

Нам дана одна жизнь.

И прожить её надо так,

Чтобы было потом кому лить слёзы.

Солёными каплями падали,

На венок свеже сорванных трав.

Я не сужу, но судим мнимыми судьями,

Не хочу спросить, но зная ответ,

Всё потому, что мы люди.

Он называл их всех добрыми людьми.

Диктаторов, убийц, чьи руки по локоть в крови,

В его глазах жили любовь и свет солнца,

Он освещал души тех, кто душили тоже.

Он был всегда спокоен, не воин, ни мессия,

Он был как все они, но так не говорили.

Его ученики, пошли которые за ним,

Мили города, селения, его считали святым.

Всё новое он говорил, они слушали

И удивлялись искренности такой нужной.

Так зарождалась легенда без времени и даты,

О человеке, который всё изменил когда-то.

Припев:

Он называл нас всех добрыми людьми,

А мы искушенные любители тьмы.

Он называл нас всех добрыми людьми,

Мы не могли понять причины.

Он называл нас всех добрыми людьми,

А мы искушенные любители тьмы.

Он называл нас всех добрыми людьми,

Мы не могли понять причины.

Он говорил на равных с нищими и жрецами,

Не важен пол и цветовая гамма кожи.

Все равны, он так считал

И бескорыстно отдавал себя взаимности.

Не требуя, он жил и помогал жить остальным,

Он исцелял мерзкую плоть, взывал любить мир,

Он знал и тех, пылала в ком корысть,

Тех, кто предаст его и оборвёт земную жизнь.

Он их заранее простил, он знал свою судьбу,

Погибнуть молодым, затем воскреснуть наяву.

Зажечь звезду, которая пробьёт тьму,

Снова уйти, но принести в этот мир веру.

Припев:

Он называл нас всех добрыми людьми,

А мы искушенные любители тьмы.

Он называл нас всех добрыми людьми,

Мы не могли понять причины.

Он называл нас всех добрыми людьми,

А мы искушенные любители тьмы.

Он называл нас всех добрыми людьми,

Мы не могли понять причины.

Ты был сильнее меня, сильнее нас всех

И сравнивать себя с тобой — это, наверно, грех.

Я благодарен тебе, за то, что я живу,

Что не забрал меня тогда в 2003 году.

Бог, порою кажется, что весь мир против меня

И кажется, не хватит сил пройти все трудности, преграды,

И в сотый раз я оступаюсь, встаю на ноги в тот же час,

Крещусь и понимаю, трудности мои,

Несоизмеримы с тем, что перенёс ты.

Возношу руки к небу и говорю «спасибо»

Тебе за каждый вдох, удар, что в цель был, и что мимо.

Мой поединок ещё далёк до завершенья,

И моя исповедь звучит за прегрешения,

И моя исповедь звучит за прегрешения.

Припев:

Он называл нас всех добрыми людьми,

А мы искушенные любители тьмы.

Он называл нас всех добрыми людьми,

Мы не могли понять причины.

Он называл нас всех добрыми людьми,

А мы искушенные любители тьмы.

Он называл нас всех добрыми людьми,

Мы не могли понять причины.

Істина у вини, і коли чаша випробувана до дна,

Моя вена залишається болем.

Слова лягають на перину листа,

Чистого думками.

Сповідь у ікони священного образу,

Проза—не мій шлях.

Рифма, поезія, вона тобі, брате, потрібна?

Нам дано одне життя.

І прожити її треба так,

Щоб потім було кому лити сльози.

Солоними краплями падали,

На вінок свіжо зірваних трав.

Я не суджу, але судимий уявними суддями,

Не хочу запитати, але знаючи відповідь,

Все тому, що ми люди.

Він називав їх усіх добрими людьми.

Диктаторів, вбивць, чиї руки по лікоть у крові,

В його очах жили кохання і світло сонця,

Він висвітлював душі тих, хто душили теж.

Він був завжди спокійний, не воїн, ні месія,

Він був як всі вони, але так не говорили.

Його учні, які пішли за ним,

Милі міста, селища, його вважали святим.

Все нове він говорив, вони слухали

І дивувалися щирості такої потрібної.

Так зароджувалася легенда без часу і дати,

Про людину, яка все змінила колись.

Приспів:

Він називав нас усіх добрими людьми,

А ми досвідчені любителі темряви.

Він називав нас усіх добрими людьми,

Ми не могли зрозуміти причини.

Він називав нас усіх добрими людьми,

А ми досвідчені любителі темряви.

Він називав нас усіх добрими людьми,

Ми не могли зрозуміти причини.

Він говорив на рівних із жебрами і жерцями,

Неважлива підлога і колірна гама шкіри.

Всі рівні, він так вважав

І безкорисливо віддавав себе взаємності.

Не вимагаючи, він жив і допомагав жити іншим,

Він зціляв мерзенну плоть, закликав любити світ,

Він знав і тих, палала в кому користь,

Тих, хто зрадить його і обірве земне життя.

Він їх заздалегідь пробачив, він знав свою долю,

Загинути молодим, потім воскреснути наяву.

Запалити зірку, яка проб'є темряву,

Знову піти, але принести в цей світ віру.

Приспів:

Він називав нас усіх добрими людьми,

А ми досвідчені любителі темряви.

Він називав нас усіх добрими людьми,

Ми не могли зрозуміти причини.

Він називав нас усіх добрими людьми,

А ми досвідчені любителі темряви.

Він називав нас усіх добрими людьми,

Ми не могли зрозуміти причини.

Ти був сильніший за мене, сильніший за нас усіх

І порівнювати себе з тобою — це, мабуть, гріх.

Я вдячний тобі, за те, що я живу,

Що не забрав мене тоді в 2003 році.

Бог часом здається, що весь світ проти мене

І, здається, не вистачить сил пройти всі труднощі, перешкоди,

І в сотий раз я оступаюсь, встаю на ноги в ту ж годину,

Хрещусь і розумію, труднощі мої,

Незрівнянні з тим, що переніс ти.

Підношу руки до неба і говорю «дякую»

Тобі за кожен вдих, удар, що в ціль був, і що мимо.

Мій поєдинок ще далекий до завершення,

І моя сповідь звучить за гріхи,

І моя сповідь звучить за гріхи.

Приспів:

Він називав нас усіх добрими людьми,

А ми досвідчені любителі темряви.

Він називав нас усіх добрими людьми,

Ми не могли зрозуміти причини.

Він називав нас усіх добрими людьми,

А ми досвідчені любителі темряви.

Він називав нас усіх добрими людьми,

Ми не могли зрозуміти причини.