Драка - ST

Не помню первый с*кс, но помню первую драку:

С разбитого лица кровь капает на пол.

У школьного крыльца, одного глаза не видно,

Не было дела до боли, было до боли обидно.

Было стыдно, как-то перед самим собою,

Вроде не сдал без боя перед зевак толпою.

В моих глазах меняются агрессия, усталость,

А в кулаках сжимается эта слепая ярость.

Мы не в Лас Вегасе, в моих глазах лишь ненависть,

А страх покинул здание, как это делал Элвис.

Так тяжело подняться, зато падать так просто,

А я словно Икар, хочу дотянуться до солнца.

Жизнь она коцает, жив на свои, а не спонсоров,

И я не Бах и не Моцарт — текста на эмоциях.

Я всё ещё засыпаю с восходом солнца,

И новый трек в дэке как глоток свежего воздуха.

Припев:

Жизнь — бывает су*а ещё та,

Держись, сжимая волю в кулак,

И знай — страшно не проиграть,

Страшно понять, что упустил шанс сегодня кем-то стать.

Жизнь — бывает су*а ещё та,

Держись, сжимая волю в кулак,

И знай — страшно не проиграть,

Страшно понять, что упустил шанс сегодня кем-то стать.

Я как и Nel помню первую кассету рэпа,

Две шайбы в сплаве стали отличным кастетом.

Тогда летом, в отделении на Пресне

Могли закончиться и здоровье и песни.

На клетке лестничной, позже этой же ночью

Придумывал как объяснить рваную кожанку.

Синяки, кулаки разбитые по-детски,

Я не Мухаммед Али, но драться было интересно.

И никаких бесед, только понеслась…

Адреналин и кровь на мокрый асфальт.

Так закалялась сталь, за несколько минут

Кто-то лежал, кто-то бежал, кого-то несут.

И вот он институт, где не выдают дипломов,

Где пара переломов после приёмов пары,

Свои законы, свои герои, свои нравы,

Своя доска почёта, своя стена славы…

Припев:

Жизнь — бывает су*а ещё та,

Держись, сжимая волю в кулак,

И знай — страшно не проиграть,

Страшно понять, что упустил шанс сегодня кем-то стать.

Жизнь — бывает су*а ещё та,

Держись, сжимая волю в кулак,

И знай — страшно не проиграть,

Страшно понять, что упустил шанс сегодня кем-то стать.

Не пам'ятаю перший с*кс, але пам'ятаю першу бійку:

З розбитого обличчя кров капає на підлогу.

У шкільного ґанку, одного ока не видно,

Не було справи до болю, було до болю прикро.

Було соромно, якось перед собою,

Начебто не здав без бою перед роззяв юрбою.

В моїх очах змінюються агресія, втома,

А в кулаках стискається ця сліпа лють.

Ми не в Лас Вегасі, в моїх очах лише ненависть,

А страх залишив будинок, як це робив Елвіс.

Так важко піднятися, зате падати так просто,

А я ніби Ікар, хочу дотягнутися до сонця.

Життя вона коцає, живий на свої, а не спонсорів,

І я не Бах і не Моцарт — тексту на емоціях.

Я все ще засинаю з сходом сонця,

І новий трек у деку як ковток свіжого повітря.

Приспів:

Життя — буває су*а ще та,

Тримайся, стискаючи волю в кулак,

І знай — страшно не програти,

Страшно зрозуміти, що втратив шанс сьогодні стати кимось.

Життя — буває су*а ще та,

Тримайся, стискаючи волю в кулак,

І знай — страшно не програти,

Страшно зрозуміти, що втратив шанс сьогодні стати кимось.

Я як і Nel пам'ятаю першу касету репу,

Дві шайби в сплаві стали відмінним кастетом.

Тоді влітку, у відділенні на Пресні

Могли закінчитися і здоров'я і пісні.

На клітині сходової, пізніше цієї ночі

Вигадував як пояснити рвану шкірянку.

Синяки, кулаки розбиті по-дитячому,

Я не Мухаммед Алі, але битися було цікаво.

І жодних бесід, тільки помчала…

Адреналін і кров на мокрий асфальт.

Так гартувалася сталь, за кілька хвилин

Хтось лежав, хтось біг, когось несуть.

І ось він інститут, де не видають дипломів,

Де пара переломів після прийомів пари,

Свої закони, свої герої, свої звичаї,

Своя дошка пошани, своя стіна слави.

Приспів:

Життя — буває су*а ще та,

Тримайся, стискаючи волю в кулак,

І знай — страшно не програти,

Страшно зрозуміти, що втратив шанс сьогодні стати кимось.

Життя — буває су*а ще та,

Тримайся, стискаючи волю в кулак,

І знай — страшно не програти,

Страшно зрозуміти, що втратив шанс сьогодні стати кимось.