Девочка с периферии - ST

Припев:

Всю себя подарить своему сыну, может он — единственный мужчина,

Кто ни причинит ей боли никогда.

Всю себя подарить своему сыну, и пока сердце не остынет, —

И глазами он похож так на отца.

Девочка с периферии не видела мир,

Но видела холод «Хрущевок», в них холод квартир.

В них сладкие сны, под клетчатым мамином пледом.

В свои 23 уже была беременна.

На ее теле рубцы, как напоминания

О том, как мечты ее топтали ногами.

О том, как доминируют потомки Адама.

Эти дома, как декорации ее мелодрамы.

Будущая мама — не обдуманно, рано,

Она думала это любовь, ну, а он — играл с ней.

Она хотела провести с ним остаток дней,

Но в его планы не входило заводить детей.

Кассетный плеер снова заживал пленку,

Она не знала на что содержать ребенка.

Но маленькая жизнь внутри нее теплилась.

-

Она знала одно: она ждет сына.

Припев:

Всю себя подарить своему сыну, может он — единственный мужчина,

Кто ни причинит ей боли никогда.

Всю себя подарить своему сыну, и пока сердце не остынет, —

И глазами он похож так на отца.

Девочка с периферии не знала любви.

Меняя съемные углы, она копила рубли.

Ее манили огни, этой ночной Москвы

Писала письма тому, кому они не дошли.

«Наш сын стал большим!

Знаешь, он — вылитый ты!»,

Но после первой строки, она закрывала дневник.

Звонки от мамы: когда уже внук и жених,

Приедут в их городок, чтоб стариков навестить?

Она в старой кофте, не отходя от плиты,

Отвечала: «Он в командировке, приедем одни.»

А дни шли, безпрерывным потоком машин —

«Наш сын стал большим!

Знаешь, он — вылитый ты!»

Мой сын!

И я, дам ему столько любви,

Сколько есть у меня, — ту что ты не ценил.

Возле детской кроватки она засыпала —

Девочка с периферии.

Молодая мама.

Припев:

Всю себя подарить своему сыну, может он — единственный мужчина,

Кто ни причинит ей боли никогда.

Всю себя подарить своему сыну, и пока сердце не остынет, —

И глазами он похож так на отца.

Приспів:

Всю себе подарувати своєму синові, може він - єдиний чоловік,

Хто не завдасть їй болю ніколи.

Всю себе подарувати своєму синові, і поки серце не охолоне, —

І очима він схожий так на батька.

Дівчинка з периферії не бачила світ,

Але бачила холод «Хрущовок», у них холод квартир.

В них солодкі сни, під картатим маминим пледом.

У свої 23 вже була вагітна.

На її тілі рубці, як нагадування

Про те, як мрії її топтали ногами.

Про те, як домінують нащадки Адама.

Ці будинки, як декорації її мелодрами.

Майбутня мама - не обдумано, рано,

Вона думала це кохання, ну, а він грав з нею.

Вона хотіла провести з ним залишок днів,

Але його плани не входило заводити дітей.

Касетний плеєр знову гоявся плівку,

Вона не знала на що утримувати дитину.

Але маленьке життя всередині неї тепліло.

-

Вона знала одне: вона чекає на сина.

Приспів:

Всю себе подарувати своєму синові, може він - єдиний чоловік,

Хто не завдасть їй болю ніколи.

Всю себе подарувати своєму синові, і поки серце не охолоне, —

І очима він схожий так на батька.

Дівчинка з периферії не знала кохання.

Змінюючи знімні кути, вона збирала рублі.

Її манили вогні, цієї нічної Москви

Писала листи тому, кому вони не дійшли.

«Наш син став великим!

Знаєш, він — вилитий ти!»,

Але після першого рядка, вона закривала щоденник.

Дзвінки від мами: коли вже онук і наречений,

Приїдуть у їхнє містечко, щоб старих відвідати?

Вона в старої кофті, не відходячи від плити,

Відповідала: «Він у відрядженні, приїдемо одні.»

А дні йшли, безперервним потоком машин

«Наш син став великим!

Знаєш, він — вилитий ти!»

Мій син!

І я, дам йому стільки кохання,

Скільки є у мені, — ту що ти не цінив.

Біля дитячого ліжечка вона засинала —

Дівчинка з периферії.

Молода мама.

Приспів:

Всю себе подарувати своєму синові, може він - єдиний чоловік,

Хто не завдасть їй болю ніколи.

Всю себе подарувати своєму синові, і поки серце не охолоне, —

І очима він схожий так на батька.