Жертва талого льда - Сплин

Он пел, и строка его текла печально, как черная река звеня, рассыпались зеркала

на лица и блики

И время качало головой летая задумчивой совой над тем, кто нашел какой-то свой

путь в мудрые книги

Огонь обжигал его уста гитары сухая береста пылала, и в запахе костра мне

слышались крики …

А ночь плавно уходила в степь с ней вместе уходила его тень он сам отпустил ее

— затем, чтоб рук не вязала

Слеза ожерелья янтаря сверкала при свете фонаря, как будто заря всходила для

притихшего зала.

Он пел, словно падала звезда, он пел, словно шаг, и нет следа, он пел,

что никого и никогда река не держала

Припев:

Жертва талого льда … Жертва талого льда … Жертва талого льда …

Жертва талого льда … Жертва талого льда … Жертва талого льда …

Движенье от братства до родства в преддверье Христова Рождества цветы и руины

торжества в декабрьской стуже

И ноты сошлись в один узор и в полночь явился дирижер и все мы обратили ему

взор и стали послушны.

Он пел — мы молились на него, он пел — мы плевали на него, он пел,

и мы не знали никого, кто был его лучше

Припев:

Жертва талого льда … Жертва талого льда … Жертва талого льда …

Жертва талого льда … Жертва талого льда … Жертва талого льда …

Сними пальцы с проводов и струн, все песни расходятся к утру, строка отлетает

на ветру и меркнет в рассвете.

Тела, заплетенные в любви, сорта драгоценнейших из вин крестил сероглазый

херувим ударами плети.

Эй, вы, задержите Новый год, часам указав обратный ход он спел, спрыгнул с

берега на лед и стал незаметен …

Припев:

Жертва талого льда … Жертва талого льда … Жертва талого льда …

Жертва талого льда … Жертва талого льда … Жертва талого льда …

Он пел, и строка его текла печально, как черная река звеня, рассыпались зеркала

на лица и блики

И время качало головой летая задумчивой совой над тем, кто нашел какой-то свой

путь в мудрые книги

Огонь обжигал его уста гитары сухая береста пылала, и в запахе костра мне

слышались крики …

Він співав, і рядок його течив сумно, як чорна річка ланки, розсипалися дзеркала

на особи та відблиски

І час хитав головою літаючи задумливою совою над тим, хто знайшов якийсь свій

шлях у мудрі книги

Вогонь обпалював його вуста гітари суха береста палала, і в запаху вогнища мені

чулися крики…

А ніч плавно йшла в степ з нею разом йшла його тінь він сам відпустив її

— потім, щоб рук не в'язала

Сльоза намисто бурштину сяяла при світлі ліхтаря, ніби зоря сходила на

притихлої зали.

Він співав, немов падала зірка, він співав, немов крок, і немає сліду, він співав,

що нікого і ніколи річка не тримала

Приспів:

Жертва талого льоду... Жертва талого льоду... Жертва талого льоду...

Жертва талого льоду... Жертва талого льоду... Жертва талого льоду...

Рух від братства до спорідненості на напередодні Христового Різдва квіти і руїни

урочистості в грудневій стужі

І ноти зійшлися в один візерунок і північ з'явився диригент і всі ми навернули йому

погляд і стали слухняні.

Він спів — ми молилися на ньому, він спів — ми плювали на нього, він спів,

і ми не знали нікого, хто був його кращим

Приспів:

Жертва талого льоду... Жертва талого льоду... Жертва талого льоду...

Жертва талого льоду... Жертва талого льоду... Жертва талого льоду...

Зніми пальці з проводів і струн, всі пісні розходяться до ранку, рядок відлітає

на вітру і меркне в світанку.

Тіла, заплетені в любові, сорти найдорожчих з вин хрестив сіроокий

херувим ударами батоги.

Гей, ви, затримаєте Новий рік, годиною вказавши зворотний хід він заспівав, зістрибнув з

береги на лід і став непомітний …

Приспів:

Жертва талого льоду... Жертва талого льоду... Жертва талого льоду...

Жертва талого льоду... Жертва талого льоду... Жертва талого льоду...

Він співав, і рядок його течив сумно, як чорна річка ланки, розсипалися дзеркала

на особи та відблиски

І час хитав головою літаючи задумливою совою над тим, хто знайшов якийсь свій

шлях у мудрі книги

Вогонь обпалював його вуста гітари суха береста палала, і в запаху вогнища мені

чулися крики…