Маяк - Сплин

Дым табачный воздух выел.

Комната — глава в крученыховском аде.

Вспомни — за этим окном впервые

Руки твои исступленно гладил.

Сегодня сидим вот, сердце в железе.

День еще — выгонишь, можешь быть, изругав.

В мутной передней долго не влезет

Сломанная дрожью рука в рукав.

Выбегу, тело в улицу брошу

Я дикий, обезумлюсь, отчаяньем иссечась.

Не надо этого, дорогая, хорошая,

Давай простимся сейчас.

Все равно любовь моя — тяжкая гиря,

Ведь висит на тебе, куда ни бежала б.

Дай хоть в последнем крике выреветь

Горечь обиженных жалоб.

Если быка трудом уморят —

Он уйдет, разляжется в холодных водах.

Кроме любви твоей, мне нету моря,

А у любви твоей и плачем не вымолишь отдых.

Захочет покоя уставший слон —

Царственный ляжет в опожаренном песке.

Кроме любви твоей, мне нету солнца,

А я и не знаю, где ты и с кем.

Если б так поэта измучила,

Он любимую на деньги б и славу выменял,

А мне ни один не радостен звон,

Кроме звона твоего любимого имени.

И в пролет не брошусь, и не выпью яда,

И курок не смогу над виском нажать.

Надо мною, кроме твоего взгляда,

Не властно лезвие ни одного ножа.

Завтра забудешь, что тебя короновал,

Что душу цветущую любовью выжег,

И суетных дней взметенный карнавал

Растреплет страницы моих книжек…

Слов моих сухие листья ли

Заставят остановиться, жадно дыша?

Дай хоть последней нежностью выстелить

Твой уходящий шаг.

Дим тютюнове повітря виїло.

Кімната - глава в крученихівському пеклі.

Згадай - за цим вікном вперше

Руки твої несамовито гладив.

Сьогодні сидимо от серце в залозі.

День ще — виженеш, можеш бути, вилаявши.

У каламутній передній довго не влізе

Зламана тремтіння рука в рукав.

Вибіжу, тіло на вулицю кину

Я дикий, збожеволію, розпачом січе.

Не треба цього, дорога, хороша,

Давай попрощаємось зараз.

Все одно кохання моє — тяжка гиря,

Адже висить на тобі, куди б не бігла.

Дай хоч в останньому крику виривати

Гіркота скривджених скарг.

Якщо бика працею вморять

Він піде, розляжеться у холодних водах.

Крім любови твоєї, мені нема моря,

А в твоїй любові і плачем не вимолиш відпочинок.

Захоче спокою стомлений слон

Царський ляже в обжареному піску.

Крім любови твоєї, мені нема сонця,

А я й не знаю, де ти і з ким.

Якби так поета змучила,

Він кохану на гроші б і славу виміняв,

А мені жоден не радісний дзвін,

Окрім дзвону твого улюбленого імені.

І в проліт не кинуся, і не вип'ю отрути,

І курок не зможу над скронею натиснути.

Наді мною, крім твого погляду,

Не владне лезо жодного ножа.

Завтра забудеш, що тебе коронував,

Що душу квітучою любов'ю випалив,

І суєтних днів зметений карнавал

Розтріпає сторінки моїх книжок.

Слов моїх сухе листя

Змусять зупинитися, жадібно дихаючи?

Дай хоч останньою ніжністю вистелити

Твій крок, що йде.