Храм - Сплин

Пишу тебе из пасмурных краёв

Где дождь наполнил город до краёв

Водой, в которой всё отражено

И всё не превращается в вино

Пишу тебе из северных широт

Живая рыба здесь мертвее шпрот

Здесь лужи - треть вода и две - бензин

Здесь вечно не контачит карта сим

Пишу тебе из южных берегов

Где тесно на Олимпе от богов

Где пляжи опустели в октябре

Где всё напоминает о тебе

Пишу тебе из тех монастырей

В которых нет ни окон, ни дверей

Нет ничего, и честно говоря

Что нет и самого монастыря

Пишу тебе и глядя на закат

Как человек, отдавший жизнь за так

Смотрю, бросаясь в жар или в озноб

Как падает на землю небоскрёб

Пишу тебе поверх кирпичных стен

Пишу на новгородской бересте

Так пишут на обрывках, на клочках

Слепясь, что без очков и что в очках

Пишу тебе, что я лечу домой

Что скоро расставания долой

Пишу, покуда красный светофор

Пишу, пока не кончится айфон

Любые вещи превратятся в хлам

Никто не помнит, кто построил храм

Такая жизнь - не сахар и не шёлк

Здесь помнят лишь того, кто храм поджёг

Постскриптум.

Я пишу тебе, пишу !

Привет тебе !

Тебе - и малышу !

Так долго строить храм и сжечь за миг

Лишь может тот, кто этот храм воздвиг.

Пишу тобі з похмурих країв

Де дощ наповнив місто до країв

Водою, в якій все відображено

І все не перетворюється на вино

Пишу тобі із північних широт

Жива риба тут мертвіша за шпрот

Тут калюжі – третина вода і дві – бензин

Тут вічно не контачить карта цим

Пишу тобі із південних берегів

Де тісно на Олімпі від богів

Де пляжі спорожніли у жовтні

Де все нагадує про тебе

Пишу тобі з тих монастирів

У яких немає ні вікон, ні дверей

Немає нічого, і чесно кажучи

Що ні і самого монастиря

Пишу тобі і дивлячись на захід сонця

Як людина, яка віддала життя за так

Дивлюся, кидаючись у жар або в озноб

Як падає на землю хмарочос

Пишу тобі поверх цегляних стін

Пишу на новгородській бересті

Так пишуть на уривках, на клаптиках

Зліплюючись, що без окулярів і що в окулярах

Пишу тобі, що я лечу додому

Що скоро розставання геть

Пишу, поки червоний світлофор

Пишу, доки не скінчиться айфон

Будь-які речі перетворяться на мотлох

Ніхто не пам'ятає, хто збудував храм

Таке життя - не цукор і не шовк

Тут пам'ятають лише того, хто підпалив храм.

Постскриптум.

Я пишу тобі, пишу!

Привіт тобі !

Тобі - і малюкові!

Так довго будувати храм і спалити за мить

Тільки може той, хто цей храм спорудив.