Дверной глазок - Сплин

Вдруг остановился ход часов.

Все, без лишних слов

Ветер дует мимо парусов.

Все, без лишних слов

Закрывайте двери на засов.

Все, без лишних слов

Двери на засов

Космос будет мрачен и жесток.

Светится Восток

И всему под ним наступит срок.

Светится Восток

Ко всему под ним он будет строг, сквозь дверной глазок

Светится Восток, сквозь дверной глазок

Светится Восток

В неизвестной квартире однажды под вечер раздастся и смолкнет звонок

Человек поднимается с кресла, вращает ключами и смотрит в глазок

И в глазке, расплываясь, и щурясь от солнца, сверкая, как в море волна

Одинокая чья-то фигура на лестничной клетке еле видна

Она мечется между дверями, не ведая страха, не зная ходов

И срывает цветы и овации с этих невидимых первых рядов

И танцуя с собой, ускоряясь, местами слегка наступая на тень

Одинокая чья-то фигура навек исчезает в ночной темноте

Мы отправимся спать в свете полной луны

Наши ночи всегда бесконечны, наши дни всегда сочтены

И за место под солнцем не хочется биться тому, кто ступает на лед

И поэтому мы отправляемся в самый волшебный полет

И в полете нам будут предложены пресса, салфетки, напитки, еда

И возможность удрать от Земли и свободно вздохнуть хоть чуть-чуть, иногда

И набрав высоту через иллюминаторы Солнце бьет по головам

И пилот по трансляции скажет: «Спасибо всем вам!

Что из тысяч других, но вы выбрали наш вот такой внеземной самолет»

И вдруг станет светла голова, и отпустит совсем, и навеки пройдет

И в полете таком, чтоб не тронуться мозгом, ну или не сдохнуть с тоски

Наш смешной самолет на огромном ходу пролетит сквозь дверные глазки

И в забытой квартире он станет снижаться на старенький письменный стол

Не задев при посадке своими крылами смешной электрический столб

И фигура за этим столом оторвется от мысли над новой строкой

И поднимет глаза и всему самолету помашет рукой

И поднимет глаза и всему самолету помашет рукой

И поднимет глаза и помашет рукой

Раптом зупинився перебіг годинника.

Все, без зайвих слів

Вітер дме повз вітрила.

Все, без зайвих слів

Зачиняйте двері на засув.

Все, без зайвих слів

Двері на засув

Космос буде похмурий і жорсткий.

Світиться Схід

І всьому під ним настане термін.

Світиться Схід

До всього під ним він буде строгий, крізь дверне вічко

Світиться Схід, крізь дверне око

Світиться Схід

У невідомій квартирі якось надвечір пролунає і змовкне дзвінок

Людина піднімається з крісла, обертає ключами і дивиться в очі.

І в очці, розпливаючись, і мружаючись від сонця, блискаючи, як у море хвиля

Самотня чиясь фігура на сходовій клітці ледве видна

Вона кидається між дверима, не знаючи страху, не знаючи ходів

І зриває квіти і овації з цих невидимих ​​перших рядів

І танцюючи з собою, прискорюючись, місцями злегка наступаючи на тінь

Самотня чиясь постать навік зникає в нічній темряві

Ми вирушимо спати в світлі повного місяця

Наші ночі завжди нескінченні, наші дні завжди вважаються

І за місце під сонцем не хочеться битися тому, хто ступає на лід

І тому ми вирушаємо в найчарівніший політ

І в польоті нам будуть запропоновані преса, серветки, напої, їжа

І можливість втекти від Землі і вільно зітхнути хоч трохи, іноді

І набравши висоту через ілюмінатори Сонце б'є по головах

І пілот по трансляції скаже: «Дякую всім вам!

Що з тисяч інших, але ви обрали наш ось такий позаземний літак»

І раптом стане світла голова, і відпустить зовсім, і навіки пройде

І в полеті такому, щоб не торкнутися мозком, ну або не здохнути з туги

Наш смішний літак на великому ходу пролетить крізь дверні очі.

І в забутій квартирі він стане знижуватися на старенький письмовий стіл

Не зачепивши при посадці своїми крилами смішний електричний стовп

І фігура за цим столом відірветься від думки над новим рядком

І підніме очі і всьому літаку помахає рукою

І підніме очі і всьому літаку помахає рукою

І підніме очі і помахає рукою