The Silence of the Storm - Soulfallen

Burning through the pages of history

Ruthless like an ancient plague on words

Onwards with our tales of inglory

Infecting worlds beneath our herds

Burning!

Ruthless!

Onwards!

Infecting worlds beneath our herds…

But now the silence has spoken

The curtains drawn to reveal a whole new play

Play no more with your games of war

For we all in Death’s sweet lullaby… now sway

The warmth, the light, the joy, all the love and the care

The cold, the dark, the grim, all the death and despair

Within these walls they have all turned the same

And with eyes aflame we cast around the blame…

Burning — with flames long died out

Ruthless — with no one to cast down

Onwards — on a road long dried out

Infecting — the dead with life newfound

Burning… Restless… Onwards…

Infected by this death unbound…

This is not the calm before the storm

For they have now become as one

Fix your eyes from the outworn

To see what this world has become…

This is not the odd outside the norm

For this is all we’ll ever be So feast your eyes upon the swarm

And let it all devour thee

Awake!

Sleeping through the ages

In dark dreams that go on for days

Grim sights in these slow hours

We pray the soul within us would slay…

The warmth, the light, the joy, all the love and the care

The cold, the dark, the grim, all the death and despair

Within our hearts we know who are to blame

And long ago we have learned to curse our names…

Прогортання сторінок історії

Безжальний, як давня чума на словах

Вперед із нашими розповідями про безславність

Зараження світів під нашими стадами

Горить!

Безжальний!

Вперед!

Зараження світів під нашими стадами…

Але тепер тиша заговорила

Завіси, засунуті, щоб відкрити цілку нову гру

Не грайте більше у свої військові ігри

Бо ми всі в солодкій колискові Смерті… тепер коливаємося

Тепло, світло, радість, всю любов і турботу

Холод, темрява, похмуре, вся смерть і відчай

У цих стінах усі вони стали однаковими

І з палаючими очима ми викидаємо провину…

Горіння — полум’ям давно згасло

Безжальний — не кому знищити

Далі — по дорозі, давно висохлій

Зараження — мертвих новознайденим життям

Горить… Неспокійно… Вперед…

Заражений цією смертю незв’язаний…

Це не затишшя перед бурею

Бо тепер вони стали як одне ціле

Виправити очі від застарілих

Щоб побачити, яким став цей світ…

Це не дивне за межами норми

Бо це все, чим ми коли-небудь станемо Тож насолоджуйтесь своїми очима з роєм

І нехай це все пожирає тебе

Прокинься!

Спати віками

У темних снах, які тривають цілими днями

Похмурі видовища в ці повільні години

Ми молимося, щоб душа в нас вбила…

Тепло, світло, радість, всю любов і турботу

Холод, темрява, похмуре, вся смерть і відчай

У наших серцях ми знаємо, хто винен

І давно ми навчилися проклинати свої імена...