Expiration - Soulfallen

«To see a world in a grain of sand

And a heaven in a wild flower

Hold infinity in the palm of your hand

And eternity in an hour…»

…But the poet failed

And the carsons withered

No more than earth upon my grave

For what can there be left

Of our time bereft

When all but life is slain

And the hours were always against us

Night and day

Could not be bent to prolong our stay

And despite our countless efforts

To dethrone the reign of time

The hour came that we so feared

And now the light escaped my eye

As your words is strength escape my ear

For now I know…

That this is no test of courage

No purpose left for all this pain

To which a fool would only adhere to

When there’s no prizes left to claim

And 'neath these ever-longing shadows

Your loving words I cannot hear

For my flame has died

And the beasts are drawing near…

With an expired flame, I shan’t go on

This time I’ll let the swans sing my song…

«Побачити світ у піщинці

І рай у дикій квітці

Тримайте нескінченність у долоні

І вічність за годину…»

…Але поет зазнав невдачі

І карсони засохли

Не більше ніж земля на моїй могилі

За те, що може залишитися

Втраченого часу

Коли все, крім життя, вбито

І години завжди були проти нас

Ніч і день

Не вдалося згнутися для продовження нашого перебування

І попри наші незліченні зусилля

Щоб зруйнувати панування часу

Настав час, якого ми так боялися

І тепер світло втекло з мого ока

Оскільки твої слова — це сила, вислизай мого вуха

Наразі я знаю…

Це не випробування на мужність

Немає жодної мети для всього цього болю

Чого тільки дурень дотримується

Коли не залишилося призів, які можна отримати

І під цими вічно тугими тінями

Твої любовні слова я не чую

Бо моє полум’я померло

І звірі наближаються…

Із вичерпаним полум’ям я не буду продовжувати

Цього разу я дозволю лебедям заспівати мою пісню…