Hancock 96 - Sorge

Attorno a un tavolo

All’ultimo piano

Stasera beviamo

Alla faccia di chi ci deve i quattrini

Alla faccia di quelli a cui li dobbiamo

A questo mondo spietato

Che non non accetta più cambiali

Né pagherò

Né pagherei

Né la vecchia e cara stretta di mano

Stasera però beviamo

Abbiamo un tavolo prenotato da Hob

Da Sable

Da Sax

Da Weegee’s

Da Louie

Da Wit

E infine quassù in alto

All’ultimo piano

E tra un cocktail e l’altro

Un discorso accennato

Teniamo in ordine i conti

Le entrate

Le uscite

Le spese

I risparmi

I diritti ceduti

Le royalty accumulate

Per poi realizzare che i dividendi non bastano

A prenotare una stanza per più di una notte all’Allerton Plaza

Ma stasera mi sento fortunato vestito tutto di blu

In tasca ho un dente di bimba che una sera d’estate è caduto a mia figlia

Tiene lontane le ombre

Tiene lontano il passato

Tiene lontana la gente che chiama alle dieci di sera

In cerca di conforto

Una parola buona

Una rima che non stona

Un’apparizione a Roma

Stasera però, dico, sono a posto così

Perciò all’incrocio mi sporgo

E faccio segno al tassista di accostare a sinistra

E una volta sceso apro il portafogli

E conto quello resta

Dopo la cena

La mancia

E dodici cocktail Martini

Allora convinco Wendy ad aprire il suo

Di pelle pregiata

Cucito a mano da un artigiano di fama

«Un dollaro al ragazzo», dico

«un dollaro alla madre

Un dollaro anche al reduce dell’Iraq, Wendy

Che canta Presley e le canzoni di Natale»

Quassù mi metto a guardare le luci giù in fondo alla strada

Il punto dove tutto finisce, dove la gente si spara

Il bus lì non ferma

Il mondo lì non prende

L’autista lì non scende

Ha i parenti in Polonia

La moglie di Praga

E una figlia già grande che studia fisica o storia all’università di Germania

Il barman invece qui si allarma

Ha una riga sul volto

Lo sguardo sconvolto

Mentre fissa la macchina del ghiaccio che gira a vuoto

Gli è caduta una lacrima, confessa, dentro a un Daikiri

Chi la trova è pregato di restituirgli i sospiri

C'è una luce che inganna a quest’ora del giorno

Al 96° piano della torre più alta del mondo

Il giallo sembra oro

Il verde sembra smalto

Il rosso s’accende di colpo come fosse un semaforo

Si storce un po' il mondo adesso

S’alzato il vento

Quando d’un tratto mi guardo di nuovo le tasche e realizzo contento

Che non ho più una lira

Che ho perso anche i buoni

Il dente di mia figlia

E il biglietto per il concerto del Reverendo Joy

Ma è l’ora di andare

Di chiedere il conto

Che giro a Wendy e al suo portafoglio

Quindi annuncio rivolto alla sala

«Signori, è stato bello

Ma la notte è finita

Mettiamoci in fila

E cominciamo a scendere

I delusi in coda

E le signore davanti»

Навколо столу

На верхньому поверсі

Вип'ємо сьогодні ввечері

Перед обличчям тих, хто винен нам гроші

Перед обличчям тих, кому ми зобов’язані

Цьому безжальному світу

Хто вже не приймає купюри

Я також не буду платити

І я б не платив

Ні старе та дороге рукостискання

Але вип'ємо сьогодні ввечері

Ми забронювали столик у Hob

Від Sable

Від Sax

Від Weegee's

Від Луї

Від Wit

І, нарешті, тут, нагорі

На верхньому поверсі

І між одним коктейлем та іншим

Згадана промова

Давайте вести рахунки в порядку

Доходи

Виходи

Витрати

Економія

Призначені права

Накопичені роялті

Щоб потім зрозуміти, що дивідендів недостатньо

Щоб забронювати номер більше ніж на одну ніч у Allerton Plaza

Але сьогодні ввечері я відчуваю себе щасливим, одягнений у блакитне

У мене в кишені дитячий зуб, який одного літнього вечора випав у доньки

Захищає від тіней

Це береже минуле

Це відлякує людей, які телефонують о десятій вечора

У пошуках комфорту

Добре слово

Рима, яка не суперечить

Привид у Римі

Але сьогодні ввечері, я кажу, у мене все гаразд

Тож на перехресті я вихиляюся

І я даю сигнал таксисту, щоб той зупинився ліворуч

І коли я виходжу, я відкриваю свій гаманець

І я рахую те, що залишилося

Після обіду

Порада

І дванадцять коктейлів Мартіні

Тому я переконую Венді відкрити свій

Виготовлений з тонкої шкіри

Пошита вручну відомим майстром

«Долар за хлопчика», — кажу я

«долар матері

Долар також ветерану Іраку Венді

Хто співає Преслі та різдвяні пісні»

Тут я починаю дивитися на ліхтарі на вулиці

Точка, де все закінчується, де люди застрелюються

Автобус там не зупиняється

Світ туди не бере

Водій там не виходить

У нього родичі в Польщі

Дружина Праги

Це вже доросла дочка, яка вивчає фізику чи історію в університеті Німеччини

З іншого боку, бармен тут стривожений

У нього зморшка на обличчі

Шокований погляд

Поки він дивиться на льодогенератор, який порожній

Він зізнається, що сльоза впала всередину Daikiri

Хто знайде, просять повернути зітхання

Є світло, яке обманює вас у цей час доби

На 96-му поверсі найвищої вежі в світі

 Жовтий виглядає як золото

Зелений виглядає як лак для нігтів

Червоне світло раптово спалахує, як на світлофорі

Зараз світ трохи перекручений

Вітер піднявся

Коли раптом я знову дивлюся на свої кишені і розумію, що я щасливий

Що в мене більше немає ліри

Що я також загубив купони

Зуб моєї дочки

І квиток на концерт Reverend Joy

Але пора йти

Щоб попросити рахунок

Який поворот до Венді та її гаманця

Потім я оголошую аудиторії

«Панове, це було добре

Але ніч закінчилася

Станемо в чергу

І ми починаємо спускатися вниз

Розчаровані в черзі

І дами попереду"