Bohémiens - Soldat Louis, Hugues Aufray

Parc’que des potes ne r’viendront plus jamais

Du fond d’la flotte sur un sale coup d’filet

Que qu’part ça trotte dans ma tête mais je sais

Qu’elle serait bien pâlotte ma vie sans les quais

Bohémiens autant que mat’lots

Fils de rien, tantôt enfants d’salauds

Puisqu’on a l’choix selon l’château

Fils de rois sur le pont d’un bateau

Parc’que parfois dans l’plus cradingue des rades

D’un port sans lois où les gonzesses se bradent

Bière et taffia tombe de la même cascade

Pour faire de toi le plus poch’tron d’la rade

Parc’qu'à ces filles qui nous ont tant donné

Tant nos conn’ries les auront fait marrer

Le seul merci c’est d’pas les oublier

Gravées à vie dans nos coeurs d’enfoirés

Parc’qu’une était belle à t’brûler les yeux

Tombée du ciel pour faire rien qu’des heureux

Quand j’tais près d’elle j’tais moins con, j’tais moins vieux

C’est p’t'être cruel mais j’suis loin et j’suis mieux

Parc’que l’temps qu’on passe à r’garder derrière soi

Des fois qu’tout s’efface sur une gueule de bois

C’est qu’le vent chasse les souv’nirs qu’on n’aime pas

Pour faire d’la place à ceux qu’attendent déjà

Parc’que des potes ne r’viendront plus jamais

Du fond d’la flotte sur un sale coup d’filet

Que qu’part ça trotte dans ma tête mais je sais

Qu’elle serait bien pâlotte ma vie sans les quais

Бо друзі ніколи не повернуться

З низу флоту по брудній сітці

Що відбувається в моїй голові, але я знаю

Яким блідим було б моє життя без доків

Богеми стільки ж, скільки моряків

Син нічого, іноді діти сволочі

Так як у нас є вибір відповідно до замку

Сини королів на палубі корабля

Тому що іноді в найбрудніших гавані

Беззаконного порту, де продають пташенят

З одного водоспаду падає пиво і тафія

Щоб зробити вас самим поштроном у гавані

Бо тим дівчатам, які нам так багато дали

Настільки наша фігня розсмішила їх

Єдина подяка - не забути їх

Закарбувалося на все життя в наших маминих серцях

Бо одна була настільки гарна, щоб спалити тобі очі

Впав з неба, щоб не робити нічого, крім щасливих людей

Коли я був біля неї, я був менш дурним, я був менш старий

Це може бути жорстоко, але я далеко і мені краще

Тому що час, який ми проводимо, оглядаючись назад

Іноді це все згасає на похміллі

Це те, що вітер проганяє спогади, які нам не подобаються

Щоб звільнити місце для тих, хто вже чекає

Бо друзі ніколи не повернуться

З низу флоту по брудній сітці

Що відбувається в моїй голові, але я знаю

Яким блідим було б моє життя без доків