A Sailor's Life - Solas

A sailor’s life, it is a merry life.

He robs young girls of their hearts' delight,

Leaving them behind to weep and mourn,

And they never know when they will return.

Well, there’s four and twenty all in a row

My sweetheart makes the finest show.

He’s proper tall, genteel with thrall,

And if I don’t have him, I’ll have none at all.

Oh father, build me a bonny boat,

So on the wide ocean I must float

And every ship that I pass by,

I’ll enquire for my lone sailor boy

They had not sailed long on the deep

When a Queen’s ship they chanced to meet.

«Oh sailors all, please tell me true,

Does my sweet William sail along with you?»

«Oh no, fair maiden, he is not here

For he’s been drowned, we greatly fear

On yonder isle as we passed it by,

There we lost the sight of your sailor boy.»

Well, she wrung her hands and she tore her hair.

Much like a damsel in great despair.

And her boat against a rock did run.

«How can I live now my William is gone?»

Життя моряка, це веселе життя.

Він позбавляє молодих дівчат радощів їхніх сердець,

Залишивши їх плакати й сумувати,

І вони ніколи не знають, коли повернуться.

Ну, це двадцять чотири підряд

Моя кохана робить найкраще шоу.

Він високий, ніжний із рабом,

І якщо у мене не його, у мене не буде взагалі.

О батьку, побудуй мені чудовий човен,

Тож по широкому океану я мушу плисти

І кожен корабель, повз якого я проїжджаю,

Я запитаю про свого самотнього моряка

Вони недовго плавали на глибині

Коли на кораблі королеви вони випадково зустрілися.

«Ой всі моряки, скажи мені, будь ласка, правду,

Мій милий Вільям пливе з тобою?»

«Ні, прекрасна діво, його тут немає

Ми дуже боїмося, бо він потонув

На тому острові, коли ми його проїжджали,

Там ми втратили з поля зору твого моряка».

Ну, вона заломила руки і рвала на собі волосся.

Схоже на дівчину у великому розпачі.

І її човен об скелю справді побіг.

«Як я можу жити тепер, коли мого Вільяма немає?»