The Newry Highwayman - Solas

In Newry town I was bred and born

In Stephens Green now I lie in scorn

I served me time at the saddler’s trade

I always was a roving blade

I always was a roving blade

At seventeen I took a wife

I loved her dearer than I loved me life

And so to keep her both fine and gay

I went out robbing on the king’s highway

I went out robbing on the king’s highway

I never robbed a poor man yet

Nor lately caused anyone to fret

But I robbed lords and ladies fine

And I carried the gold home to me heart’s delight

I carried the gold home to me heart’s delight

I robbed Lord Baldwin, I do declare

And Lady Manswell up in Grovenors Square

I closed me shutters and bade them good night

And I carried the gold home to me heart’s delight

I carried the gold home to me heart’s delight

To Covent Garden I made my way

With me dear wife for to see the play

The Fielding’s men there did me pursue

And I was taken by that cursed crew

Oh I was taken by that cursed crew

My father cried, «Oh me darling son»

My wife, she cried, «Now I am undone»

My mother tore her gray locks and cried

It’s in the cradle I should have died

It’s in the cradle I should have died

When I am dead, I want for my grave

A flashy funeral pray let me have

Six highwaymen for to carry me

Oh give them broadswords and sweet liberty

Oh give them broadswords and sweet liberty

У Ньюрі міст я виріс і народився

У                                                                                                                                       се тепер у              я  я лежав я в                         м я в  Стівенс Ґрін мною,

Я служив на седельній торгівлі

Я завжди був бродячим лезом

Я завжди був бродячим лезом

У сімнадцять років я взяв дружину

Я кохав її дорожче, ніж любив своє життя

І так щоб зберегти її як гарну, так і веселу

Я вийшов грабувати на королівське шосе

Я вийшов грабувати на королівське шосе

Я ще ніколи не грабував бідняка

Останнім часом нікого не хвилював

Але я добре пограбував лордів і леді

І я поніс золото додому, на сердечну радість

Я несла золото додому, на радість

Я пограбував лорда Болдуіна, я заявляю

І леді Менсуелл на Гровенорс-сквер

Я зачинив жалюзі й побажав їм доброї ночі

І я поніс золото додому, на сердечну радість

Я несла золото додому, на радість

До Ковент-Гардену я пробрався 

Зі мною, люба дружина, щоб побачити виставу

Люди Філдінга там переслідували мене

І мене взяла та проклята команда

О, мене захопила та проклята команда

Мій батько кричав: «Ой, любий сину»

Моя дружина, вона кричала: «Тепер я знищена»

Моя мати порвала сиві пасма й плакала

Це в колисці, я повинен був померти

Це в колисці, я повинен був померти

Коли я помру, я хочу в могилу

Дайте мені яскраву похоронну молитву

Шість розбійників, щоб нести мене

О, дай їм палаші та солодку свободу

О, дай їм палаші та солодку свободу