Разные люди - Сметана band

Ледяная капля чертит по стеклу след,

В запотевших объективах окон рассвет

Скоро разгорится, зима даст, наконец, свет

На пустые улицы, где всласть намела снег.

Нас нет, как нет и прохожих в окне

На нас похожих, совсем... совсем.

Мы испуганными котятами во тьме,

Завтра по новым хозяевам - снись мне

Кровавым пунктиром чертишь крылья на спине,

Да, мне раньше было больно, теперь нет.

Как нет с наружи прохожих, знавших бы,

Что мы не похожи совсем... совсем...

Мы разные люди, но после пары фраз -

Мы близкие люди, и не отводим глаз,

Как влюблённые люди - так бывает только раз,

Но разные люди - всё, что осталось от...

Улыбнись, передай им мой привет.

Ручка по бумаге пьяная, гибнет

Откровенность строчек, тонет розою в гнилье,

Потянуться бы достать, да только вот сил нет.

Пахнут вчерашнею пьянкой

Наших фраз останки во тьме, во тьме.

В обещании забыть будто в броне.

Дыры делают взгляды навылет.

"Не ходи её дорогой" - так говорят мне,

Но куда бы ни пошёл, печатаю след в след -

Тащит на поводке память

За горло, забитое гневом,

И снег очевидно растает,

Но только не между нами...

Мы разные люди, но после пары фраз -

Мы близкие люди, и не отводим глаз,

Как влюблённые люди - так бывает только раз,

Но разные люди - всё, что осталось от...

Ледяная капля чертит по стеклу след.

За окном, во тьме, совсем ничего нет.

Выпотрошенное небо солью в порез снег

Сыпет щедро, будто бы зима не отстанет.

А мне, -

Мне хочется тоже, как ты -

Спокойно, без дрожи в ответ, в ответ:

"Раньше было больно, теперь нет!"

Раньше было больно, теперь нет!

Раньше было больно, теперь нет!

Раньше было больно, теперь нет!

Мы разные люди;

Мы близкие люди;

Влюблённые люди;

Но разные люди;

Мы разные люди, но после пары фраз -

Мы близкие люди, и не отводим глаз,

Как влюблённые люди - так бывает только раз,

Но разные люди - всё, что осталось от нас

Крижана крапля креслить по склу слід,

У запітнілі об'єктиви вікон світанок

Скоро розгориться, зима дасть нарешті світло

На порожні вулиці, де досхочу намітила сніг.

Нас немає, як немає і перехожих у вікні

На нас схожих, зовсім... зовсім.

Ми зляканими кошенятами в темряві,

Завтра за новими господарями - снись мені

Кривавим пунктиром креслиш крила на спині,

Так, мені раніше було боляче, тепер нема.

Як немає ззовні перехожих, які б знали,

Що ми не схожі зовсім... зовсім...

Ми різні люди, але після пари фраз -

Ми близькі люди, і не відводимо очей,

Як закохані люди - так буває лише раз,

Але різні люди – все, що залишилося від...

Усміхнися, передай їм привіт.

Ручка з паперу п'яна, гине

Відвертість рядків, тоне трояндою в гниль,

Потягнутися б дістати, та тільки ось сил немає.

Пахнуть вчорашньою п'янкою

Наших фраз останки у темряві, у темряві.

У обіцянці забути ніби у броні.

Діри роблять погляди навиліт.

"Не ходи її дорогою" - так кажуть мені,

Але куди б не пішов, друкую слід у слід -

Тягне на повідку пам'ять

За горло, забите гнівом,

І сніг очевидно розтане,

Але тільки не між нами...

Ми різні люди, але після пари фраз -

Ми близькі люди, і не відводимо очей,

Як закохані люди - так буває лише раз,

Але різні люди – все, що залишилося від...

Крижана крапля креслить по склу слід.

За вікном у темряві зовсім нічого немає.

Випотрошене небо сіллю у поріз сніг

Сипить щедро, ніби зима не відстане.

А мені, -

Мені хочеться теж, як ти

Спокійно, без тремтіння у відповідь, у відповідь:

"Раніше було боляче, тепер ні!"

Раніше було боляче, тепер ні!

Раніше було боляче, тепер ні!

Раніше було боляче, тепер ні!

Ми різні люди;

Ми близькі люди;

Закохані люди;

Але ж різні люди;

Ми різні люди, але після пари фраз -

Ми близькі люди, і не відводимо очей,

Як закохані люди - так буває лише раз,

Але різні люди – все, що залишилося від нас